ymikye писав:допоможіть розтавити все по місцям, ми бюджетна установа, медзаклад. з червня 2015 року при прийнятті працівника на роботу за внутрішнім сумісництвом до податкової потрібно було подавати повідомлення про прийняття на роботу, вже з цього року наш кадровик почав це робити і якщо людина додатково почала працювати на 0,5 ст за тотожною посадою, то наш кадровик почав заводити на вн. сумісника окрему картку і розрахунок днів відпустки вести окремо по основному місцю роботи та по сумісництву, тепер працівник забирає минулорічну відпустку за основною посадою 33 к.д., що потрібно робити за посадою по вн.сумісництву, якщо таке сумісництво оформлене з січня цього року і там ще не набігла відпустка, давати відпустку без збереження? тоді як правильно робити розрахунок відпускних? виходячи лише з основної ставки?
Напомним, что согласно ст. 10 Закона об отпусках в первый год работы право работника на ежегодный отпуск полной продолжительности возникает по истечении шести месяцев непрерывной работы на данном предприятии.
Частью 7 статьи 10 Закона об отпусках определены случаи, когда ежегодный отпуск полной продолжительности по желанию работника может предоставляться до наступления шестимесячного срока непрерывной работы. К таким случаям, в частности, относится предоставление отпуска совместителям, но при условии, что им одновременно предоставлен отпуск по основному месту работы (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закона об отпусках). Для получения такого отпуска совместителю необходимо проинформировать работодателя о периоде предоставления ежегодного отпуска по основному месту работы (оформив в произвольном виде соответствующую справку).
Обратите внимание!
Никто не обязывает совместителя к одновременному отпуску. Так, работник вправе уйти в отпуск только по основному месту работы, продолжая работать по совместительству. Или наоборот, может взять ежегодный отпуск на работе по совместительству независимо от времени предоставления отпуска по основному месту работы.
В случае если продолжительность отпуска по основному месту работы больше продолжительности отпуска на работе по совместительству, работнику-совместителю в обязательном порядке должен быть предоставлен отпуск без сохранения зарплаты (п. 14. ст. 25 Закона об отпусках). Другими словами, совместителю должен быть предоставлен отпуск "за свой счет" на разницу продолжительностей отпусков.
Работник-совместитель имеет право не только на предоставление ему основного ежегодного отпуска, но и на использование других видов отпусков, установленных Законом об отпусках, при соблюдении определенных условий. Например, женщина, имеющая двух или более детей в возрасте до 15 лет и заключившая трудовой договор на работу по совместительству, имеет право на ежегодный дополнительный оплачиваемый отпуск, предусмотренный ст. 19 Закона об отпусках, и на работе по совместительству (письмо Минтруда от 03.03.2008 г. № 42/13/133-08).
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 06.09.2007 р. N 554/13/155-07
<...>
Відповідно до статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Тобто працівник має право виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.
Право працівників, які працюють за трудовим договором (в т. ч. і сумісників), на відпустку визначено статтею 2 Закону України "Про відпустки", де сказано, що громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, мають право на відпустку.
Частиною третьою статті 56 КЗпП України визначено, що робота на умовах неповного робочого часу (в т. ч. робота сумісників, які працюють неповний робочий день) не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівника
Тобто до стажу, що дає право на щорічну відпустку за сумісництвом, зараховуються відпрацьовані працівником-сумісником дні, незалежно від тривалості зайнятості працівника протягом робочого дня (зміни).
Оплата відпусток провадиться згідно зі статтею 21 Закону України "Про відпустки", якою передбачено, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку, а порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток та виплати компенсації за невикористані дні відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середньої заробітної плати працівникам для оплати часу відпусток та виплати компенсації за невикористані дні відпустки провадяться відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 (зі змінами), далі - Порядок.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплаті компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відпусток враховуються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування, високі досягнення в праці тощо); премії, які не носять разового характеру; винагорода за підсумками роботи за рік та вислугу років (при виконанні умов, що ці винагороди нараховані в поточному році за попередній календарний рік); індексація; виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (пункт 3 Порядку).
Нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням 12 календарних місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року або меншого відпрацьованого періоду, за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (стаття 73 КЗпП України). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Одночасно звертаємо увагу, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться за основним місцем роботи та за сумісництвом окремо.
Начальник відділу
Н. Синько
