Присяга державного службовця

[Дмитрий Иванович]

Скажіть будь ласка що входить в поняття "порушення присяги держслужбовця"?
Що є підставою для звільнення держслужбовця по п.6 ч.1 ст.30 ЗУ "Про державну службу"?

[yaoleg]

Ознайомтесь з ухвалою суду https://cases.legal/uk/act-uk1-43335121.html

[Дмитрий Иванович]

Ознайомтесь з ухвалою суду https://cases.legal/uk/act-uk1-43335121.html

Немає доступу до ресурсу...

[yaoleg]

Ухвалу апеляційного суду

[font='Helvetica Neue', Helvetica, Arial, sans-serif][font='Helvetica Neue', Helvetica, Arial, sans-serif]Ухвала суду[/font][/font]
[font='Helvetica Neue', Helvetica, Arial, sans-serif]

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9014/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
[/font]

У Х В А Л А

Іменем України

[font={defaultattr}]

26 березня 2015 року м. Київ
[/font]

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко В.Е., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України за участю Генеральної прокуратури України про визнання неправомірним та скасування розпорядження та наказу, поновлення на посаді та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України за участю Генеральної прокуратури України про визнання неправомірним та скасування розпорядження та наказу, поновлення на посаді та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої вимоги обгрунтовує тим, що у відповідачів на момент прийняття розпорядження та наказу про звільнення позивача були відсутні будь-які об'єктивні докази, які б свідчили про порушення позивачем Присяги державного службовця. Крім того, позивач зазначає, що відповідачами відносно нього не проводилось службове розслідування, пояснення та заперечення з боку відповідача не враховувались, при обранні виду стягнення не врахована ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, порушено порядок ознайомлення з наказом про звільнення та видачі трудової книжки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.03.2010 року № 644-р ОСОБА_2 призначено заступником Міністра охорони навколишнього природного середовища України.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 26.03.2010 року № 243-о ОСОБА_2 призначено на посаду заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України.

02.06.2010 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження № 1143-р, яким звільнено ОСОБА_2 з посади заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України за порушення присяги державного службовця (п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу»).

03.06.2010 року наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №547-о звільнено ОСОБА_2 з посади заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України.

Вважаючи своє звільнення із займаної посади безпідставним, а розпорядження і наказ, які слугували підставою для такого звільнення, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України.

Водночас, пунктом 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спеціальним законодавчим актом у сфері проходження публічної служби є Закон України «Про державну службу», який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх.

Відповідно до ст. 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Основні принципи державної служби визначені статтею 3 вказаного Закону.

Так, державна служба грунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця (ст. 5 Закону).

Статтею 10 зазначеного вище Закону встановлено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державні службовці мають право: користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону).

Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Відповідно до ст. 17 Закону громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Крім того, текст Присяги написаний чітко і зрозуміло, а її зміст за своєю суттю не може містити конкретні посилання на певні закони та їх норми, порушення яких могло б свідчити про порушення Присяги державного службовця посадовою особою державного органу при виконанні своїх службових обов'язків. Вона дійсно має на меті в загальному порядку публічно зобов'язати державного службовця у своїй повсякденній діяльності керуватися виключно Конституцією та законами України, які, у свою чергу, уже мають більш конкретний зміст та зобов'язують державного службовця дотримуватися певних правил, встановлених ними, або утримуватися від певних дій, які ними заборонені.

Таким чином, текст Присяги має уніфікований характер і розповсюджується на усі правовідносини, де однією зі сторін є державний службовець.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач перебував на посаді заступника Міністра навколишнього природного середовища України, що, з урахуванням вимог ст. 25 вказаного вище Закону відноситься до другої категорії посад державних службовців, а відтак свідчить, що позивач як державний службовець займав особливо відповідальне становище.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що 31.05.2010 року Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу № 49-2972 відносно заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК України - одержання хабара в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, а відносно позивача було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 11.10.2011 року визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та засуджено до 9 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконання організаційно-розпорядчих обов'язків на строк 3 роки, з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Апеляційним судом м. Києва від 10.10.2013 року вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 11.10.2011 року скасовано з підстав невиконання органом досудового слідства вимоги закону, що потягло за собою неконкретність та суперечливість висунутого обвинувачення, у зв'язку з чим порушено право на захист, допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, по справі залишились нез'ясовані обставини, справа передана на додаткове розслідування.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції твердження позивача про те, що станом на момент прийняття оскаржуваних розпорядження та наказу про звільнення його із займаної посади вирок суду про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, який набрав законної сили, відсутній, підстав для такого звільнення за порушення Присяги державного службовця не вбачається.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби. Який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Отже, порушення Присяги може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Припинення державної служби відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" є особливим видом відповідальності державного службовця у вигляді звільнення державного службовця із займаної посади та роботи, і є таким, що не потребує обов'язкової наявності у державного службовця дисциплінарних стягнень, передбачених статтями 147 КЗпП України і 14 Закону України "Про державну службу", на момент вирішення питання про припинення державної служби, і може бути застосованим незалежно від того чи притягувався державний службовець до дисциплінарної відповідальності раніше, чи не притягувався.

Крім того, чинним законодавством України можливість звільнення державного службовця з підстав порушення Присяги державного службовця не пов'язується з моментом набрання обвинувальним вироком відносно такої особи законної сили.

Правова позиція по даному питанню висловлена в постановах Верховного Суду України від 4 червня 2013 року № 21-171а13 та від 12 травня 2013 року, за змістом яких звільнення за порушення присяги може мати місце тоді, коли державний службовець скоїв проступок, який підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.06.2010 року Прем'єр-міністром України відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та за повідомленням прес-служби Генеральної прокуратури України у зв'язку із затриманням під час хабара в особливо великому розмірі внесено до Кабінету Міністрів України пропозицію звільнити ОСОБА_2 з посади заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища за порушення Присяги державного службовця.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1143-р від 02.06.2010 року ОСОБА_2 звільнено з посади заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища за порушення Присяги державного службовця.

Також колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилання позивача на протиправність прийняття оскаржуваних рішень, у зв'язку з порушенням відповідачами порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

Отже, за змістом вказаного нормативно-правового акта проведення службового розслідування є правом, а не обов'язком, а відтак його непроведення не є свідченням порушення відповідачами порядку прийняття рішення про звільнення позивача із займаної посади.

Крім цього. колегія суддів зауважує, що вказані вище правові норми, на які посилається позивач в обгрунтування доводів позовної заяви, не регулюють правовідносини, що повязані з порушенням кримінального провадження стосовно такої звільненої особи.

Згідно матеріалів справи та пояснень сторін по справі спірне звільнення позивача відбулось після повідомлення прес-служби Генеральної прокуратури України про затримання ОСОБА_2

Оскільки за даним фактом було порушено кримінальну справу, в рамках якої Генеральною прокуратурою України проводилось розслідування, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законодавчо визначених підстав, які б зобов'язували відповідачів поряд з такими слідчими діями проводити ще й службове розслідування, враховуючи також, що позивач утримувався в СІЗО в період з 31.05.2010 року по 31.12.2013 року, що утруднювало та робило неможливим проведення такого службового розслідування.

Враховуючи наведене в сукупності, зважаючи, що на момент звільнення позивача із займаної посади в діях останнього містились ознаки скоєння проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, що є підставою для звільнення за порушення Присяги державного службовця, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних розпорядження та наказу, а відтак відсутність підстав для їх скасування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Зважаючи, що позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог, підстав для задоволення яких не вбачається, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 26.03.2015 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

[font={defaultattr}]

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.[/font]

[Дмитрий Иванович]

Дуже змістовна ухвала. Дякую.