Відпускні сумісникам

valyavysoka
Новачок
Новачок
Повідомлень: 6
З нами з: 16 червня 2015, 16:38
Регіон: Одесская область

Повідомлення valyavysoka »

Доброго дня!Яку тривалість надати суміснику відпустки, якщо тривалість основної відпустки 31 календарний день???

Гатченко Лена
Мешканець
Мешканець
Повідомлень: 463
З нами з: 12 лютого 2014, 07:00
Регіон: Запорожская область
Звідки: Бердянск
Подякували: 18 разів

Повідомлення Гатченко Лена »

отпуск совместителя
Определение совместительству дает п. 1 Положения № 43. Это — выполнение работником, кроме своей основной, другой регулярно оплачиваемой работы на условиях трудового договора в свободное от основной работы время на том же самом или другом предприятии, учреждении, организации (далее — предприятие) или у гражданина (предпринимателя, частного лица).

Совместители наравне со штатными работниками предприятия имеют полноценное право не только на ежегодный оплачиваемый отпуск, но и на выплаты компенсаций за дни неиспользованных отпусков.

До наступления 6-месячного срока непрерывной работы в первый год на предприятии совместителю по его желанию предоставляется ежегодный отпуск полной продолжительности одновременно с отпуском по основному месту работы (ст. 10 Закона об отпусках). Для получения такого отпуска совместителю необходимо проинформировать работодателя о периоде предоставления ежегодного отпуска по основному месту работы. Это можно сделать, оформив здесь в произвольном виде соответствующую справку.

Другими словами, никто не обязывает совместителя к одновременному отпуску. Так, работник вправе уйти в отпуск только по основному месту работы, продолжая работать по совместительству. Или наоборот, может взять ежегодный отпуск на работе по совместительству, независимо от времени предоставления отпуска по основному месту работы.

Кроме того, на основании ст. 25 и ст. 26 Закона об отпусках совместитель имеет право на отпуск без сохранения заработной платы. Например, в ситуации, когда продолжительность отпуска по основному месту работы больше отпуска по совместительству или по семейным обстоятельствам либо другим причинам. В последнем случае продолжительность отпуска определяется по согласию между работником и работодателем, но не может быть больше 15 календарных дней в году (ст. 84 КЗоТ).

Например, продолжительность ежегодного основного отпуска по основному месту работы равна 28 календарным дням, а по совместительству — 24 календарным дням. При условии что работник берет полный отпуск по основному месту работы, по совместительству ему нужно оформить заявление на отпуск без содержания (сохранения заработной платы) сроком на 4 календарных дня (28 к. дн. – 24 к. дн.).

Отпускные и компенсации

Начисление и выплату сумм отпускных и компенсаций осуществляют по общеустановленным правилам. Подтверждение этому находим в письме Минюста Украины от 06.09.2007 г. № 554/13/155-07. В нем, в частности, сказано, что работа на условиях неполного рабочего времени совместителями, работающими неполный рабочий день, не влечет за собой каких-либо ограничений объема трудовых обязанностей работника. И в стаж, дающий право на ежегодный отпуск по совместительству, засчитываются отработанные совместителем дни, независимо от продолжительности занятости работника на протяжении рабочего дня (смены).

А это значит, что при расчете (в соответствии с Порядком № 100) отпускных работнику–совместителю предприятию надо исходить из выплат за предшествующие месяцу отпуска последние 12 календарных месяцев. Если работник работал менее года, отпускные рассчитывают исходя из выплат за фактически отработанное время.

Елена Рыжикова
По материалам «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН»

valyavysoka
Новачок
Новачок
Повідомлень: 6
З нами з: 16 червня 2015, 16:38
Регіон: Одесская область

Повідомлення valyavysoka »

Працівник працює бухгалтером на 1,0 по основній роботі та 0,5 бухгалтера по сумісництву.  Тривалість відпустки по основній 24+7, а по сумісництву?

Гатченко Лена
Мешканець
Мешканець
Повідомлень: 463
З нами з: 12 лютого 2014, 07:00
Регіон: Запорожская область
Звідки: Бердянск
Подякували: 18 разів

Повідомлення Гатченко Лена »

valyavysoka писав:Працівник працює бухгалтером на 1,0 по основній роботі та 0,5 бухгалтера по сумісництву.  Тривалість відпустки по основній 24+7, а по сумісництву?
7 дней за ненормированный рабочий день? Работающим на 0,5 ставки не положены доп.отпуска. Думаю по совместительству отпуск 24 дня и 7 дней отпуск без содержания.

valyavysoka
Новачок
Новачок
Повідомлень: 6
З нами з: 16 червня 2015, 16:38
Регіон: Одесская область

Повідомлення valyavysoka »

а де написано що додаткову відпустку не можна надавати сумісникам???

Гатченко Лена
Мешканець
Мешканець
Повідомлень: 463
З нами з: 12 лютого 2014, 07:00
Регіон: Запорожская область
Звідки: Бердянск
Подякували: 18 разів

Повідомлення Гатченко Лена »

valyavysoka писав:а де написано що додаткову відпустку не можна надавати сумісникам???
При предоставлении работникам дополнительного отпуска за ненормированный рабочий день следует иметь в виду, что ненормированный рабочий день не применяется для работников, занятых на работе с неполным рабочим днем (п. 2 Рекомендаций № 7).
Это и есть работа на 0,5 ставки


отпуск за неномированный рабочий день

Приложением к коллективному договору предприятия утверждены должности с ненормированным рабочим днем, за работу на которых согласно ст. 8 Закона об отпусках устанавливается дополнительный отпуск. Несколько работников, работающих с ненормированным рабочим днем, являются также внутренними совместителями, зачисленными на 0,5 и 0,25 ставки должности по совместительству. Правильно ли предоставлять этим работникам по основному месту работы основной отпуск продолжительностью 24 календарных дня и дополнительный за ненормированный рабочий день — 7 дней, а на работе по совместительству — основной отпуск — 24 календарных дня?

В соответствии с п. 2 ст. 8 Закона об отпусках работникам с ненормированным рабочим днем предоставляется ежегодный дополнительный отпуск продолжительностью до 7 календарных дней согласно спискам должностей, работ и профессий, определенных коллективным договором, соглашением.

Конкретная продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за ненормированный рабочий день устанавливается коллективным договором по каждому виду работ, профессий и должностей или трудовым договором в зависимости от времени занятости работника в этих условиях.

Список профессий, должностей работников с ненормированным рабочим днем с указанием конкретной продолжительности отпуска в пределах его семидневной продолжительности, то есть от 1 до 7 дней включительно, утверждается на предприятии как приложение к коллективному договору.

Ежегодный дополнительный отпуск за ненормированный рабочий день предоставляется пропорционально времени, отработанному на работе, должности, которые дают право на этот отпуск.

Определение термина «ненормированный рабочий день» содержится в Рекомендациях № 7, согласно которым ненормированный рабочий день — это особый режим рабочего времени, который устанавливается для определенной категории работников в случае невозможности нормирования времени трудового процесса. При необходимости эта категория работников выполняет работу сверх нормальной продолжительности рабочего времени (эта работа не считается сверхурочной). Степень труда в данном случае определяется не только продолжительностью рабочего времени, но также кругом обязанностей и объемом выполненных работ (нагрузкой).

В п. 3 Рекомендаций № 7 отмечено, что дополнительный отпуск работникам с ненормированным рабочим днем предоставляется как компенсация за выполненный объем работ, степень напряженности, сложность и самостоятельность в работе, необходимость периодического выполнения служебных заданий сверх установленной продолжительности рабочего времени.

Таким образом, при определении продолжительности дополнительного отпуска работникам с ненормированным рабочим днем за особый характер труда необходимо учитывать все вишеперечисленные факторы.

На работников, работающих на условиях ненормированного рабочего дня, распространяется установленный на предприятии, в учреждении, организации режим рабочего времени. В связи с этим работодатель не имеет права систематически привлекать работников, работающих по такому режиму, к работе сверх установленной продолжительности рабочего времени.

Следовательно, одним из основных условий для установления работнику ненормированного рабочего дня является периодическое выполнение работы сверх установленной продолжительности рабочего времени, то есть свыше 40 часов в неделю. Как компенсация за работу на условиях ненормированного рабочего дня ему предоставляется дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью до 7 календарных дней.

Совместительство определяется как выполнение работником кроме основной другой регулярной оплачиваемой работы на условиях трудового договора в свободное от основной работы время на том же или на другом предприятии, в учреждении, организации или у гражданина по найму. То есть работник не может выполнять в одно и то же время (например, с 9.00 до 18.00) работу как по основному месту работы, так и работу по совместительству.

Поэтому в случае, когда работник по окончании работы по основной должности сразу приступает к выполнению работы по совместительству в одном учреждении, то есть у него нет возможности периодически выполнять работу сверх установленной продолжительности рабочего времени, то нет оснований для установления ему ненормированного рабочего дня по основному месту работы. Соответственно он не имеет права и на получение дополнительного отпуска.

В случае если в связи со спецификой работы работник может периодически выполнять основную работу за пределами рабочего времени, а потом работу по совместительству, ему может быть установлен ненормированный рабочий день и соответственно — ежегодный дополнительный отпуск на условиях, определенных в коллективном договоре.

При предоставлении работникам дополнительного отпуска за ненормированный рабочий день следует иметь в виду, что ненормированный рабочий день не применяется для работников, занятых на работе с неполным рабочим днем (п. 2 Рекомендаций № 7).

Вестник налоговой службы Украины


Гатченко Лена
Мешканець
Мешканець
Повідомлень: 463
З нами з: 12 лютого 2014, 07:00
Регіон: Запорожская область
Звідки: Бердянск
Подякували: 18 разів

Повідомлення Гатченко Лена »

Робота з ненормованим робочим днем
Однією з можливостей використання праці працівників є встановлення їм ненормованого робочого дня. Такий режим може застосовуватися у випадках, коли звичайне нормування праці працівників є неможливим. Про те, як встановити працівникам такий режим, до кого він застосовується і які переваги має для працедавців і працівників, йтиметься у цій статті.

Що таке ненормований робочий день

У КЗпП такий режим роботи працівника не згадується, лише у ст. 76 передбачено додаткову відпустку за особливий характер праці, — а ним якраз і є робота на умовах ненормованого робочого дня. Єдиний нормативний акт, в якому цей режим роботи прописано досить докладно, — це Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (далі — Рекомендації №7).

Згідно з п. 1 Рекомендацій №7, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

Оплата роботи з ненормованим робочим днем

За потреби працівник, якому встановлено ненормований робочий день, виконує роботу у час, не робочий для інших працівників підприємства, протягом дня . Але в такому випадку ця робота не вважається надурочною. Це означає, що працівник не матиме права на оплату такої роботи (здійсненої у неробочий для інших працівників підприємства час протягом робочого дня) у подвійному розмірі (згідно зі ст. 106 КЗпП).

Отже, робота в умовах ненормованого робочого дня дозволяє:

працедавцеві — законно регулярно застосовувати працю працівника у не робочий для інших працівників час без обмежень щодо категорій працівників, яких можна у такий час залучати до роботи, кількості такого часу і без подвійних оплат, встановлених для надурочної роботи (див. статті 63, 65 і 106 КЗпП);

працівникові — мати підставу для оплати фактично відпрацьованого часу, а крім того, право на щорічну додаткову відпустку за роботу з ненормованим робочим днем (про яку йтиметься далі).

Але зверніть увагу на головне правило: згідно з п. 4 Рекомендацій №7, на працівників із ненормованим робочим днемпоширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв’язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.

Наприклад, підприємство працює з 10.00 до 19.00 з перервою на обід з 13.00 до 14.00. Консультант, який спілкується з клієнтами за телефоном, може працювати з 9.00 до 17.00, а за потреби — і до 19.00: такий у нього погоджений із підприємством ненормований робочий час. Але при цьому так само, як і для інших працівників, має виконуватися місячна, квартальна або, принаймні, річна норма тривалості робочого часу, встановлена статтями 50, 51 КЗпП (залежно від того, що саме прописане у колективному договорі щодо використання такого режиму на підприємстві, а саме: протягом якого періоду має виконуватися норма тривалості робочого часу). I якщо за підсумковим розрахунком за такий місяць, квартал або рік у працівника будуть зайво відпрацьовані години (понад встановлену законодавством норму тривалості робочого часу), так само, як при підсумковому обліку робочого часу, такі години вважатимуться надурочними і підлягатимуть подвійній оплаті за ст. 106 КЗпП.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. Наприклад, у Положенні про робочий час та час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженому наказом Мінтрансу України від 07.06.2010 р. №340, зазначено (пункти 2.10, 6.8):

— водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу (мається на увазі робота, яка здійснюється у ті години робочого дня, які для інших працівників не є робочими). Ця робота не вважається надурочною і за неї не проводиться додаткова оплата перепрацьованого часу (звісно, якщо дотримується норма тривалості робочого часу, встановленого чинним законодавством). Кількість годин перепрацьованого часу при такому режимі роботі визначається у колективному договорі. Зауважимо, що йдеться про відсутність доплат за той перепрацьований час, тривалість якого визначено колективним договором (а вона, своєю чергою, має встановлюватися так, щоб не порушувати п. 4 Рекомендацій №7). Звісно, оплата має здійснюватися водієві за весь фактично відпрацьований час. А за той перепрацьований час, тривалість якого перевищує ту, яку встановлено колективним договором (і який за своєю суттю є надурочним), водієві нараховується подвійна оплата;

— робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується у робочих днях, крім роботи у святкові дні, яка обчислюється у годинах (але час роботи фіксується у табелі на підставі дорожніх листів і, згідно з п. 2.10 цього Положення, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу).

Кому може бути встановлено ненормований робочий час

Згідно з п. 5 Рекомендацій №7, ненормований робочий день може застосовуватися для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

1) осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

2) осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

3) осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Ці категорії осіб підпадають під критерій застосування ненормованого робочого часу, наведений у п. 1 Рекомендацій №7: міра праці у таких випадках визначається не тільки тривалістю робочого часу, але й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). Звісно, облік часу, фактично відпрацьованого такими особами, ведеться на загальних підставах. I оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований час (або фактично виконані обсяги роботи, якщо працівникові встановлена відрядна форма оплати праці). Але головне у цьому режимі роботи те, що у цієї категорії працівників обсяг роботи (навантаження) виникає нерівномірно, інколи непередбачувано, тож потребує присутності на робочому місці у той час, коли інші працівники не працюють.

Згідно з п. 2 Рекомендацій №7, ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватися. Таким чином, працівники, яким встановлено неповний робочий час шляхом зменшення тривалості робочого дня або шляхом зменшення тривалості робочого тижня з одночасним зменшенням тривалості робочого дня, не можуть працювати за режимом ненормованого робочого дня (див. лист Мінпраці України та Держдепартаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 07.05.2002 р. №010-430).

На думку Мінпраці, викладену у листі від 05.06.2008 р. №5305/0/14-08/06, не може застосовуватися режим ненормованого робочого дня і для сумісників. Iмовірно, тому що, згідно з п. 2 Постанови КМУ від 03.04.93 р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4-х годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Отже, оскільки сумісники працюють за режимом неповного робочого дня, тривалість якого обмежена, їм не може бути встановлено ненормований робочий день.

Як встановлювати й обліковувати ненормований робочий час

Режим ненормованого робочого дня встановлюється наказом керівника підприємства. Типової окремої форми такого наказу немає, а отже, його можна оформити у довільній формі, з дотриманням правил вітчизняного діловодства. Оскільки йдеться не про виконання разових робіт у неробочий час, а про встановлення певного режиму роботи, якщо він встановлюється працівникові під час його прийняття на роботу, то про це слід зазначити у наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу у розділі «Умови роботи».

Зверніть увагу! 

Встановити ненормований робочий час можливо лише щодо професій і посад, список яких визначається колективним договором (п. 7 Рекомендацій №7). Отже, за відсутності такого списку у колективному договорі застосовувати цей режим праці на підприємстві не можна.

У табелі обліку використання робочого часу1 фактично відпрацьовані години за ненормованим робочим часом відображаються: у межах норми тривалості робочого часу із позначкою «Р» (або 01), понад встановлені межі — із позначкою «НУ» (05).

Додаткова щорічна відпустка

Як встановлено ст. 8 Закону про відпустки, працівникам із ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Те саме зазначено і в п. 7 Рекомендацій №7. Отже, висновки такі:

— розмір додаткової відпустки не є сталою величиною і визначається працедавцем із погодженням із працівниками для кожної окремої посади. Проте такий розмір не може перевищувати 7 календарних днів на рік (але, звісно, не може бути меншим за один календарний день);

— розмір таких відпусток має визначатися у трудовому або колективному договорі (угоді) також у розрізі окремих посад з ненормованим робочим днем. Отже, якщо трудовим або колективним договором (угодою) не визначено розмір таких відпусток щодо конкретних посад та професій, надати їх працівникам не можна.

Зазначимо і ще одну важливу деталь: оскільки така відпустка є щорічною, то на неї поширюються всі особливості, встановлені Законом про відпустки щодо інших щорічних відпусток. Так, згідно зі ст. 24 Закону про відпустки, за невикористані щорічні відпустки працівник має право отримати грошову компенсацію:

1) під час звільнення;

2) у разі якщо тривалість щорічної та додаткових відпусток, наданих працівникові у поточному календарному році, становила не менше 24-х календарних днів2.

1 Чинну форму затверджено наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. №489.
2 Крім неповнолітніх працівників, які не мають права замінити всі види відпусток грошовою компенсацією.

Приклад Якщо загальна тривалість щорічної відпустки працівника — 28 календарних днів (24 к. д. — щорічна основна відпустка і 4 к. д. — щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, визначена колективним договором), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 к. д., за 4 к. д. він може отримати компенсацію (див. з цього приводу лист Мінпраці від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11).

Оформлення та оплата такої відпустки не відрізняються від загальновстановленого, тож у цій статті не розглядаються.

Нормативна база

КЗпП— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.

Закон про відпустки — Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки».

Рекомендації №7 — Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці України від 10.10.97 р. №7.

Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»

Відповісти

Повернутись до “Відпускні”