https://buhgalter.com.ua/forum/

Код: Виділити все

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА УМОВ ПРАЦІ 

ЛИСТ 

від 26.02.2008 р. N 87/13/84-08 

Щодо можливості поділу відпустки і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення 

Департамент з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянув листа щодо можливості поділу відпустки і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення і повідомляє. 

Згідно із статтею 12 Закону України "Про відпустки" щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна, безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому, ця частина відпустки не обов'язково повинна бути першою її частиною. 

Зазначеною вище нормою передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов'язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник. 

Оскільки остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі. 

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. 

Законодавством не передбачено умови щодо надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини. 

Враховуючи те, що конкретний період надання щорічної відпустки узгоджується між працівником і роботодавцем, то в наказі має бути зазначена, узгоджена між ними, дата початку відпустки та її закінчення. 

Код: Виділити все

  
Правомерно ли работодатель отказывает работнику в предоставлении отпуска продолжительностью 1 неделю, т. е. 5 календарных дней? 

В соответствии со ст. 5 Закона № 504, другими нормативно-правовыми актами продолжительность отпусков устанавливается независимо от режимов и графиков работы в календарных днях. 

Праздничные и нерабочие дни, указанные в ст. 73 КЗоТ при определении продолжительности ежегодных отпусков не учитываются. 

Ежегодный основной отпуск предоставляется работнику на период не менее 24 календарных дней (далее — к. д.) за отработанный рабочий год, отсчет которого начинается с момента подписания трудового договора. 

Нормами ст. 12 Закона № 504 предусмотрено, что по просьбе работника ежегодный отпуск может быть разделен на части разной продолжительности при условии, что основная непрерывная его часть составит не менее 14 к. д. 

Например, согласно трудового договора сотрудник имеет право на отпуск продолжительностью 24 к. д. В заявлении работник просит разделить его отпуск на три части: 

с 17.05.2010 г. по 21.05.2010 г. (5 рабочих дней/ 5 календарных дней); 

с 09.08.2010 г. по 22.08.2010 г. (10 рабочих дней/ 14 календарных дней); 

с 06.09.2010 г. по 10.09.2010 г. (5 рабочих дня/ 5 календарных дней); 

Итого, общее количество дней отпуска составляет 24 к. д. или 20 рабочих дней. Но если учитывать выходные дни до части отпуска и после получится еще дополнительных 11 к. д., что в общей сумме составит 35 к. д. по сравнению с 27 к. д., если бы отпуск был оформлен полностью. 

Департамент по вопросам государственного регулирования заработной платы и условий труда Минтруда в письме от 26.02.2008 г. № 87/13/84-08 отмечает, что вышеуказанной нормой предусмотрена возможность деления ежегодного отпуска на части, а не обязанность работодателя делить его на части, как того хочет работник. 

Поскольку окончательное решение о предоставлении работнику отпуска принимает работодатель, то целью недопущения потерь рабочего времени, и, принимая во внимание производственные обстоятельства, он может не согласиться разделить отпуск так, как того желает работник, также может предложить свои условия деления ежегодного отпуска или не делить его вообще. 

При этом законодательством не предусмотрены условия предоставления неиспользованной части отпуска со дня недели, который является следующим за днем окончания предыдущей использованной его части. 

Неиспользованная часть ежегодного отпуска должна быть предоставлена работнику, как правило, до конца рабочего года, но не позднее 12 месяцев после окончания рабочего года, за который предоставляется отпуск. 

 

автор: Елена Лутай, эксперт-аналитик

Код: Виділити все

У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як [b]у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток[/b], заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу[b] до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення[/b]. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів [b]відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). [/b]