Реорганізація

Гарантії для працівника

При цьому слід зазначити, що розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору з працівником відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП передбачає дотримання певних гарантій для працівника.

Так, за загальним правилом, установленим частиною першою статті 492 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Звернути увагу
Власникові або уповноваженому ним органу слід пам'ятати, що працівники в будь-який час вправі змінити своє рішення: скасувати раніше дану згоду на продовження роботи, скасувати раніше заявлену відмову від продовження роботи.

Звільнення може відбуватися не раніше як закінчиться двомісячний термін з часу попередження.

Разом з тим якщо сам працівник виявить бажання звільнитися раніше ніж закінчиться зазначений строк попередження про звільнення, власник повинен провести звільнення у строк, про який просить працівник. При цьому працівник може подати заяву власникові або уповноваженому ним органу з проханням скоротити строк попередження про звільнення та зазначити дату, з якої він бажає бути звільненим. У трудовій книжці робиться запис про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП.

Працівники, яких попереджено про наступне вивільнення і посад яких нема в новому штатному розписі, продовжують працювати ще не менше двох місяців і отримують заробітну плату. Виплата заробітної плати у цьому разі здійснюється на підставі положень чинного трудового договору, дію якого не припинено, тобто трудовий договір продовжується. Статтею 94 КЗпП передбачено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена зазвичай у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Переважне право на залишення на роботі у разі змін в організації виробництва і праці

Частиною другою статті 492 КЗпП передбачено, що при вивільненні працівників у разі змін в організації виробництва і праці має враховуватися переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Власник або уповноважений ним орган при вивільненні працівників у разі змін в організації виробництва і праці повинен дотримуватися вимог статті 42 КЗпП, якою встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

– сімейним – якщо є двоє і більше утриманців;

– особам, у сім'ї яких нема інших працівників із самостійним заробітком;

– працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві;

– працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;

– учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII;

– авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

– працівникам, які дістали на цьому підприємстві трудове каліцтво або професійне захворювання;

– особам з-поміж депортованих з України, протягом п'яти років із часу повернення на постійне місце проживання до України;

– працівникам з-поміж колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП

У разі звільнення працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП діють обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників, установлені статтями 184 і 1861 КЗпП, а саме:

– вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – у випадках, передбачених частиною другою ст. 179 КЗпП);

– одиноких матерів, якщо є дитина віком до 14 років або дитина-інвалід;

– батьків, які виховують дітей без матері (зокрема, в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– опікунів (піклувальників), прийомних батьків.