Зміни до Бюджетного кодексу України

У Верховінй Раді зареєстровано Проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо посилення фінансової самодостатності територіальних громад) (№ 1900 від 30.01.2015 р.).

В пояснювальній записці до цього законопроекту зазначається, що 28 грудня 2014 року під час «нічного» засідання Верховної Ради України були прийняті зміни до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин, на основі законопроекту №1557, який Уряд подав до Верховної Ради України лише 22 грудня 2014 року.
Вказаними змінами були врегульовані зокрема бюджетні правовідносини, пов’язані з впровадженням нової моделі фінансового забезпечення місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин.
Зважаючи на поспішність прийняття змін до Бюджетного кодексу України, відсутність апробації норм і широкого обговорення його положень із представниками громад, чинні положення Бюджетного кодексу України мають ряд недоліків, які ускладнюють можливість фінансового забезпечення об’єктів соціально-культурної сфери, освіти, медичних закладів і утримання органів місцевого самоврядування із бюджетів місцевого самоврядування.
Нами, як народними депутатами України, 25 грудня 2014 року були надані пропозиції, що стосуються врегулювання питань місцевого самоврядування, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для доопрацювання у другому читанні змін до Бюджетного кодексу України (щодо реформи міжбюджетних відносин) які враховані не в повному обсязі.
Фракцією ВО «Батьківщина» 21-23 січня 2015 року були проведені робочі наради у форматі «круглих столів» із головами сільських, селищних і районних рад, мерами малих міст, які представляли Асоціацію малих міст України, а також 27 січня 2015 року була проведена спеціальна розширена нарада із представниками місцевого самоврядування всіх рівнів щодо проблемних питань, де були висвітлені ряд проблем фінансового забезпечення місцевого самоврядування на виконання власних і делегованих повноважень, що пов’язанні із прийняттям нової моделі фінансового забезпечення місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин. Основні проблеми стосуються:
недостатності джерел і обсягів формування доходів бюджетів місцевого самоврядування;
відсутності конкретизації обсягу фінансового забезпечення об’єктів соціально-культурної галузі, дошкільної і позашкільної освіти, медичних закладів, що здійснюється із бюджетів місцевого самоврядування за рахунок міжбюджетних трансфертів між районними бюджетами і бюджетами місцевого самоврядування;
невизначеність умов спільного фінансового забезпечення медичних і освітніх закладів за рахунок міжбюджетних трансфертів і коштів бюджетів місцевого самоврядування;
невизначеність черговості фінансового забезпечення видатків, на які спрямовуються освітня і медична субвенції, при плануванні бюджету та затвердженні кошторисів відповідних бюджетних установ;
скорочення джерел бюджетів розвитку місцевого самоврядування;
відсутності можливості здійснювати попередню оплату товарів і послуг щодо забезпечення життєдіяльності об’єктів соціально-побутової інфраструктури населених пунктів за бюджетні кошти, на фоні блокування державною казначейською службою рахунків на оплату товарів та послуг для бюджетних установ і небажання підприємців надавати послуги та товари бюджетним установам до їх оплати.
З огляду на вищезазначене, вважаю, що Бюджетний кодекс України потребує негайного доопрацювання.

2. Мета і цілі прийняття законодавчого акта

Проект Закону України «Про внесення змін Бюджетного кодексу України (щодо посилення фінансової самодостатності територіальних громад)» розроблено з метою доопрацювання окремих положень Бюджетного кодексу України щодо підвищення фінансової самодостатності бюджетів місцевого самоврядування первинної ланки, а саме бюджетів сіл, селищ і міст районного значення.

3. Загальна характеристика та основні положення акта

Законопроектом пропонується внести зміни до низки статей Бюджетного кодексу України, згідно з якими уточняються окремі норми кодексу, зокрема щодо:
1)розширення джерел формування доходів бюджетів місцевого самоврядування (сіл, селищ і міст районного значення) за рахунок:
зарахування 50% рентної плати за спеціальне використання деревини, що заготовлена в порядку рубок головного користування (в 2015 році – не менше 213,7 млн. грн.), а не до обласних бюджетів (Таке зменшення доходів обласних бюджетів не можна вважати суттєвою втратою ресурсу з огляду на те, що обласним бюджетам тимчасово до 2017 року залишено ресурс у обсязі 3,9 млрд. грн. без цільового спрямування із-за тимчасового (до 2017 року) фінансового забезпечення з Держбюджету вищих навчальних закладів І-ІІ рівні акредитації, ліцеїв-інтернатів, циркових і художніх колективів);
зарахування рентної плати за спеціальне використання водних об’єктів місцевого значення для ведення рибництва (ставки, запруди) за місцем знаходження водного об’єкту;
відновлення ринкового збору (за умови відповідних змін в Податковому кодексі України), з огляду на те, що для ринків не введено податок на комерційну нерухомість. Із прийняттям Податкового кодексу України ринковий збір було скасовано (понад 0,5 млрд. грн. доходів бюджетів місцевого самоврядування у 2010 році) без відповідного компенсування іншими надходженнями;
запровадження розподілу податку на доходи фізичних осіб, що передбачатиме зарахування 25% вказаного податку до сільських і селищних бюджетів. За чинного розподілу ПДФО, який був встановлений прийнятими змінами до Бюджетного кодексу України 28.12.2014 року, а саме: 25% - Держбюджету, 15% - обласним бюджетам, 60% - районним бюджетам, містам обласного значення і об’єднаним територіальним громадам, бюджети місцевого самоврядування рівня села і селища залишаються майже повністю позбавленими фінансового ресурсу навіть на забезпечення утримання апаратів сільських і селищних рад. У 2014 році норматив відрахування ПДФО для сільських (селищних) рад був 25%. Під цей норматив були передбачені видатки на соціально-культурну сферу (утримання органів місцевого самоврядування; дошкільна освіта, НВК, палаци культури, клуби, центри дозвілля) із механізмом дотування через дотацію вирівнювання.
Також, законопроектом передбачено, що з сільських і селищних бюджетів можуть здійснюватися видатки на фізичну культуру і спорт, з огляду на те, що незалежно від місця проживання молодь повинна мати рівні умови розвитку.
В умовах застосування нормативу відрахування 10% ПДФО в 2014 році - такі надходження для сіл і селищ склали 3,18 млрд. грн., апроксимуючи такий норматив на 2015 рік із врахуванням індексації – такі надходження до бюджетів сіл і селищ можуть досягти 3,75 млрд. грн.. В той же час, видатки на утримання сільських і селищних рад в 2013 році склали 3,34 млрд. грн., відповідно в 2015 році вони мають скласти 4,0 млрд. грн. (індексовано на 20%), тобто за рахунок відрахування 25% ПДФО до сільських і селищних бюджетів не покривається потреба на утримання апаратів відповідних рад. Це означає, що запропонований розподіл 25% ПДФО до бюджетів сіл і селищ, не може вважатися надлишковим.
В той же час, слід зазначити, що в процесі «доопрацювання» змін Бюджетного кодексу України щодо реформування міжбюджетних відносин, починаючи із законопроекту №4435а від 08.08.2014 і законопроекту №5078 від 15.09.2014 до прийняття змін під час поспішного «нічного» голосування 28.12.2014 Державний бюджет «втратив» на користь обласних бюджетів, міст обласного значення і міста Київ – 8,1 млрд. грн. щорічного свого ресурсу, а саме:
2,5 млрд. грн. – від зміни нормативу ПДФО для м. Києва (з 25% до 40%);
3,9 млрд. грн. – від передачі на фінансове забезпечення до 2017 року вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації і ліцеїв-інтернатів із Державного бюджету, при цьому на рівні обласних бюджетів залишився відповідний «безцільовий» ресурс;
0,85 млрд. грн. – від зарахування 25% рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім ренти за видобування вуглеводнів) до бюджетів міст Києва і Севастополя;
0,85 млрд. грн. – від зміни нормативу ПДФО для м. Києва (з 20% до 25%).
Містам обласного значення передбачено розподіл 60% ПДФО, що у абсолютному виразі складає 12 млрд. грн. приросту ресурсу бюджетів міст обласного значення. При цьому містам обласного значення передані мінімальні делеговані функції.
Тому, вважаю, що розподіл 25% податку на доходи фізичних осіб до сільських і селищних бюджетів – є об’єктивно необхідний і забезпечить справедливий розподіл найвагомішого ресурсу місцевих бюджетів.
2)розширення джерел формування бюджету розвитку бюджетів місцевого самоврядування за рахунок зарахування до бюджету розвитку єдиного податку, що сплачується платниками єдиного податку І-ІІІ груп відповідно до Податкового кодексу України (орієнтовно 7 млрд. грн.). Решта єдиного податку (від IV групи платників єдиного податку – сільгоспвиробників) зараховуватиметься до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування;
3)можливість спрямування капітальних видатків бюджету розвитку на ремонт та реконструкцію приміщень органів місцевого самоврядування, придбання предметів і матеріалів тривалого використання для потреб органів місцевого самоврядування;
4)уточнення і встановлення умови визначення Кабінетом Міністрів України вичерпного переліку видатків, що можуть здійснюватися за рахунок освітньої і медичної субвенцій;
5)визначення норми щодо можливості спрямовувати на фінансове забезпечення освітніх і медичних закладів кошти місцевих бюджетів;
6)визначення норми щодо можливості здійснювати попередню оплату товарів і послуг за рахунок бюджетних коштів на строк не більше 1 місяця з можливістю Кабінету Міністрів України збільшувати термін попередньої оплати в окремих випадках, що встановлюються Урядом;
7)визначення норми щодо розподілу обсягу стабілізаційної дотації – 75% загального обсягу має надаватися районним бюджетам на покриття можливих фактичних диспропорцій у фінансовому забезпечені бюджетів сіл, селищ та міст районного значення. Решта 25% стабілізаційної дотації розподілятиметься між обласними і районними бюджетами. (Виокремлення 75% стабілізаційної дотації для покриття диспропорцій у фінансовому забезпечені бюджетів сіл, селищ та міст районного значення не можна вважати суттєвою втратою ресурсу обласних бюджетів з огляду на те, що обласним бюджетам тимчасово до 2017 року залишено ресурс у обсязі 3,9 млрд. грн. без цільового спрямування із-за тимчасового (до 2017 року) фінансового забезпечення з Держбюджету вищих навчальних закладів І-ІІ рівні акредитації, ліцеїв-інтернатів, циркових і художніх колективів). Також встановлюється пріоритетність ;
8)уточнення редакції норми щодо здійснення видатків у 2015 році на навчально-виховні комплекси (дошкільна і позашкільна освіта), утримання об’єктів культурної сфери (палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля, інших клубних закладів та бібліотек) за рахунок міжбюджетних трансфертів з районного бюджету бюджетам місцевого самоврядування (в обсязі, не меншому ніж затверджено із змінами органами місцевого самоврядування у бюджетах в 2014 році) без вилучення відповідних бюджетних установ з комунальної власності сіл, селищ, міст районного значення;
9)уточнення редакції норми щодо 5-денного терміну виконання платіжних доручень органів місцевого самоврядування казначейською службою – без врахування умови виконання доходів зведеного бюджету України, оскільки при плануванні бюджетів місцевого самоврядування не використовується така категорія як «доходи зведеного бюджету України»;
10)запровадження субвенції з державного бюджету бюджетам місцевого самоврядування на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання районних автомобільних доріг в обсязі 15 відсотків доходів державного бюджету від акцизного податку з нафтопродуктів. Субвенція запроваджується з огляду на те, що органи місцевого самоврядування на селі не зможуть забезпечити розвиток сільських доріг лише за рахунок акцизного податку з роздрібного продажу палива, до того ж, не всі сільські (селищні) ради мають на свої території автозаправні станції.
Також, пропонується тимчасово, до об’єднання міст районного значення в територіальні громади, привести доходи і видатки міст районного значення до доходів і видатків міст обласного значення із обмеженнями щодо видаткових повноважень, а саме, не передавати на фінансове забезпечення з міст районного значення:
вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації (ПТУ і технікуми);
соціальний захист (соціальні допомоги, дитячі виплати, субсидії);
медико-санітарну освіту.
Відповідно, до міст районного значення не буде застосовуватися горизонтальне вирівнювання платоспроможності бюджетів, не надаватимуться субвенції на виконання програм соціального захисту і на підготовку робітничих кадрів.

(За матеріалами офіційного сайту Верховної Ради України http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webp ... 3511=53769)

Проект направлено на розгляд профільного комітету 02.02.15 р.