Нарахування відпустки
-
Irina.M
- Мешканець
- Повідомлень: 262
- З нами з: 19 вересня 2014, 13:34
- Регіон: Харків
- Дякував (ла): 4 рази
- Подякували: 2 рази
Чи враховується до стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку, період перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати? Чи впливає тривалість відпустки без збереження заробітної плати на тривалість додаткової відпустки за стаж державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування?
-
Федченко Леся
- Мешканець
- Повідомлень: 290
- З нами з: 03 лютого 2014, 07:47
- Регіон: Харків
- Подякували: 3 рази
- Контактна інформація:
Одразу звернемося до Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), дія якого поширюється на всіх працівників. Так, згідно зі ст. 82 КЗпП до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому надавалося матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки», за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;
5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників;
7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати передбачене ст. 84 КЗпП, згідно з якою у випадках, передбачених ст. 25 Закону № 504, працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. А от за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Щодо відпусток без збереження заробітної плати для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування Мінсоцполітики у листі від 12.01.15 р. № 4/13/116-15 повідомило наступне. Пунктом 66 Прикінцевих положень Закону України від 16.01.14 р. № 61-VIII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 61) передбачено право керівників центральних органів виконавчої влади, визначених у абз. 1 цього пункту, у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін.
Цим пунктом також встановлено, що під час здійснення центральними органами виконавчої влади цих заходів положення ст. 26 Закону України «Про відпустки» та ст. 32, 56 та 84 КЗпП (в частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати, необхідності повідомлення не пізніше ніж за два місяці та погодження з працівником встановлення режиму роботи на умовах неповного робочого часу) не застосовуються.
Зазначені зміни, йдеться у листі, внесені для забезпечення невідкладної стабілізації фінансової ситуації в країні, економного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади.
Час перебування у відпустці, яка надається, зокрема, відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки», зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку згідно з п. 4 ст. 9 Закону України «Про відпустки».
У зв’язку з прийняттям Закону України від 31.07.2014 р. № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» зміни та доповнення до Закону України «Про відпустки» внесені не були.
Враховуючи вищезазначене, Мінсоцполітики не вбачає правових підстав для зарахування часу перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, яка надається відповідно до п. 66 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки та відрахування за час відпусток у разі звільнення має проводитись відповідно до норм чинного законодавства.
Щодо додаткової оплачуваної відпустки, передбаченої ст. 35 Закону України «Про державну службу» та ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Мінсоцполітики зазначає у листі, що Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються постановою КМУ від 27.04.94 р. № 250.
Згідно із цією постановою державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожен наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів. Виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходиться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби, а не від відпрацьованого ним часу у відповідному робочому році. Тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою КМУ від 27.04.94 р. № 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році. Тобто додаткова відпустка за стаж державної служби надається після виповнення у державного службовця відповідного стажу державної служби.
Мінсоцполітики зазначає, що згідно з п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.94 р. № 283, до стажу державної служби включається, зокрема, період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом.
Враховуючи зазначене, Мінсоцполітики вважає, що немає правових підстав для зменшення тривалості (надання пропорційно відпрацьованому часу) додаткової оплачуваної відпустки, яка надається за стаж державної служби у зв’язку з перебуванням державного службовця у відпустці без збереження заробітної плати, яка була йому надана відповідно до п. 66 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».
Абзацом 6 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, передбачено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Зазначена норма стосується, зокрема, випадків, коли працівникам надається відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» та п. 66 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».
Тобто згідно з чинним законодавством залежно від конкретних випадків передбачається можливість надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати.
Враховуючи зазначене, середньоденна заробітна плата для оплати часу відпусток провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (ст. 73 КЗпП), а також на кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, яка надана відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» та п. 66 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».
1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому надавалося матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки», за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;
5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників;
7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати передбачене ст. 84 КЗпП, згідно з якою у випадках, передбачених ст. 25 Закону № 504, працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. А от за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Щодо відпусток без збереження заробітної плати для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування Мінсоцполітики у листі від 12.01.15 р. № 4/13/116-15 повідомило наступне. Пунктом 66 Прикінцевих положень Закону України від 16.01.14 р. № 61-VIII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 61) передбачено право керівників центральних органів виконавчої влади, визначених у абз. 1 цього пункту, у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін.
Цим пунктом також встановлено, що під час здійснення центральними органами виконавчої влади цих заходів положення ст. 26 Закону України «Про відпустки» та ст. 32, 56 та 84 КЗпП (в частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати, необхідності повідомлення не пізніше ніж за два місяці та погодження з працівником встановлення режиму роботи на умовах неповного робочого часу) не застосовуються.
Зазначені зміни, йдеться у листі, внесені для забезпечення невідкладної стабілізації фінансової ситуації в країні, економного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади.
Час перебування у відпустці, яка надається, зокрема, відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки», зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку згідно з п. 4 ст. 9 Закону України «Про відпустки».
У зв’язку з прийняттям Закону України від 31.07.2014 р. № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» зміни та доповнення до Закону України «Про відпустки» внесені не були.
Враховуючи вищезазначене, Мінсоцполітики не вбачає правових підстав для зарахування часу перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, яка надається відповідно до п. 66 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки та відрахування за час відпусток у разі звільнення має проводитись відповідно до норм чинного законодавства.
Щодо додаткової оплачуваної відпустки, передбаченої ст. 35 Закону України «Про державну службу» та ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Мінсоцполітики зазначає у листі, що Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються постановою КМУ від 27.04.94 р. № 250.
Згідно із цією постановою державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожен наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів. Виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходиться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби, а не від відпрацьованого ним часу у відповідному робочому році. Тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою КМУ від 27.04.94 р. № 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році. Тобто додаткова відпустка за стаж державної служби надається після виповнення у державного службовця відповідного стажу державної служби.
Мінсоцполітики зазначає, що згідно з п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.94 р. № 283, до стажу державної служби включається, зокрема, період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом.
Враховуючи зазначене, Мінсоцполітики вважає, що немає правових підстав для зменшення тривалості (надання пропорційно відпрацьованому часу) додаткової оплачуваної відпустки, яка надається за стаж державної служби у зв’язку з перебуванням державного службовця у відпустці без збереження заробітної плати, яка була йому надана відповідно до п. 66 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».
Абзацом 6 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, передбачено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Зазначена норма стосується, зокрема, випадків, коли працівникам надається відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» та п. 66 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».
Тобто згідно з чинним законодавством залежно від конкретних випадків передбачається можливість надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати.
Враховуючи зазначене, середньоденна заробітна плата для оплати часу відпусток провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (ст. 73 КЗпП), а також на кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, яка надана відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» та п. 66 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».