Оплата водію у разі простою

Оплата водію у разі простою

Finansust » 03 лютого 2017, 12:10

Якщо водій у робочий час не виїжджав, але знаходився на роботі доплати за ненормований робочий час та за класність не здійснюються. Тоді треба робити доплати до МЗП. так чи ні?
Новачок
Новачок
 
Повідомлень: 3
З нами з: 22 червня 2015, 14:44
Дякував (а): 0 раз.
Подякували: 0 раз.
Регіон: Черкасская область

Re: Оплата водію у разі простою

Подклада Людмила » 09 лютого 2017, 08:46

Если оформлен простой - 2/3 оклада и не доплачиваете до 3200, ЄСВ 704,00 грн, Если простой не оформляете, тогда доплачиваете
Мандрівник
Мандрівник
 
Повідомлень: 32
З нами з: 25 грудня 2015, 09:00
Дякував (а): 0 раз.
Подякували: 4 раз.
Регіон: Полтавская область

Re: Оплата водію у разі простою

Finansust » 09 лютого 2017, 09:42

Дякую
Новачок
Новачок
 
Повідомлень: 3
З нами з: 22 червня 2015, 14:44
Дякував (а): 0 раз.
Подякували: 0 раз.
Регіон: Черкасская область

Re: Оплата водію у разі простою

Новичек » 01 березня 2017, 10:37

Добрый день. Подскажите а если водитель не выезжал, ремонт не оформлен, простой тоже не оформлен, но по табелю стоит рабочий день оплата идет в соответствии со штатным расписанием или как при простое? И возможно ли дополнительно на то время когда автотранспорт не выезжает (на пример при отсутсвии бензина) вменить ему например обязанности курьера
Мандрівник
Мандрівник
 
Повідомлень: 15
З нами з: 01 серпня 2016, 09:40
Дякував (а): 1 раз.
Подякували: 0 раз.
Регіон: Донецкая область

Re: Оплата водію у разі простою

Радистка_Кэт » 17 березня 2017, 10:30

Добрый день.

Подскажите, из-за отсутствия бензина 2 месяца штатный водитель не ездит, машин стоит. 

Надо оформлять приказом простой, если мы орган власти? Или можно просто платить ему оклад?

И, если оформлять простой, можем ли мы указать, что оплата производится согласно штатного расписания, только без надбавок?
Аватар користувача
Коронована особа
Коронована особа
 
Повідомлень: 2214
З нами з: 20 вересня 2012, 19:18
Звідки: Киев
Дякував (а): 43 раз.
Подякували: 21 раз.
Регіон: Киев

Re: Оплата водію у разі простою

tercentr777 » 31 березня 2017, 13:30

Finansust, підскажіть як ви оплачеєте водієві за ненормований робочий день до МЗП чи вище МЗП? Дякую.
Квартирант
Квартирант
 
Повідомлень: 69
З нами з: 22 серпня 2016, 13:31
Дякував (а): 15 раз.
Подякували: 2 раз.
Регіон: Харьковская область

Re: Оплата водію у разі простою

Гатченко Лена » 01 квітня 2017, 21:28

Радистка_Кэт написав:Добрый день.

Подскажите, из-за отсутствия бензина 2 месяца штатный водитель не ездит, машин стоит. 

Надо оформлять приказом простой, если мы орган власти? Или можно просто платить ему оклад?

И, если оформлять простой, можем ли мы указать, что оплата производится согласно штатного расписания, только без надбавок?

viewtopic.php?f=122&start=530&t=2791
Мешканець
Мешканець
 
Повідомлень: 463
З нами з: 12 лютого 2014, 07:00
Звідки: Бердянск
Дякував (а): 0 раз.
Подякували: 17 раз.
Регіон: Запорожская область

Re: Оплата водію у разі простою

Радистка_Кэт » 02 квітня 2017, 22:47

Спасибо!

А если ничего не делать, в смысле, не оформлять простой, а просто платить ему один оклад?
Аватар користувача
Коронована особа
Коронована особа
 
Повідомлень: 2214
З нами з: 20 вересня 2012, 19:18
Звідки: Киев
Дякував (а): 43 раз.
Подякували: 21 раз.
Регіон: Киев

Re: Оплата водію у разі простою

Гатченко Лена » 04 квітня 2017, 10:50

Радистка_Кэт написав:Спасибо!

А если ничего не делать, в смысле, не оформлять простой, а просто платить ему один оклад?

 Но как на это посмотрят проверяющие - ведь есть определенный порядок действий в случае таких ситуаций (оформить простой или отпуск без содержания с согласия работника на 15 кал.дней, перевод на другую работу, можно пойти в ежегодный отпуск, найти спонсоров).


оплата труда водителей
Материал подготовлен специалистами редакции журнала "Бюджетная бухгалтерия"

КОНСУЛЬТУЮТЬ ФАХІВЦІ ДЕРЖАВНОЇ ФІНАНСОВОЇ ІНСПЕКЦІЇ


Оплата праці водіїв бюджетних установ


На відміну від інших категорій працівників бюджетної сфери, порядок оплати праці водіїв автотранспортних засобів має свої особливості. Розглянемо їх далі докладно.


Посадові оклади


Під час встановлення водіям тарифних ставок (посадових окладів) необхідно керуватися галузевими нормативними документами, що регулюють питання оплати праці тієї чи іншої категорії працівників бюджетної сфери.


Слід зауважити, що цими документами передбачено встановлення водіям тарифного розряду (посадового окладу) залежно від типу автомобіля, його технічних характеристик та габаритів. При визначенні посадового окладу водія, за яким закріплено декілька різних за типом автомобілів (наприклад, автобус та легковий автомобіль), слід виходити з того, ставку якого водія передбачено штатним розписом установи та який саме автомобіль було первісно закріплено за водієм.


Тарифний розряд (посадовий оклад) установлюється під час прийняття на роботу та в подальшому не змінюється, оскільки умовами оплати праці водіїв не встановлені діапазони тарифних розрядів залежно від кваліфікації водія.


З іншого боку диференціювання оплати праці водіїв залежно від їх кваліфікації, стажу та досвіду роботи здійснюється роботодавцем шляхом присвоєння відповідного кваліфікаційного класу та, як наслідок, установлення надбавки за класність.


Підвищення посадового окладу. Окремим категоріям водіїв умовами оплати праці передбачається підвищення тарифних ставок (посадових окладів), наприклад:


- водіям санітарного транспорту тарифні ставки підвищуються на % за керування санітарним транспортом (п.п. .4.4 Умов 308/519);


- у дитячих будинках посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників (крім педагогічних та керівних, діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним процесом) підвищуються на 20 % згідно з п. 32 Інструкції N 102.


Порядок присвоєння класів та встановлення надбавок за класність


Кваліфікація - це рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання роботи за певною спеціальністю або посадою, який визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями.


Для водіїв рівень кваліфікації визначається класом. Класи є критерієм оцінки рівня професійної майстерності водіїв. Вони залежать від складності керування механічними транспортними засобами, професійної підготовки та досвіду роботи водія.


Згідно з абз. 4 ст. 96 КЗпП віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів працівникам провадиться роботодавцем згідно з тарифно-кваліфікаційними довідниками за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).


Кваліфікаційні характеристики щодо посади водія автотранспортних засобів передбачені п. 4 "Водій автотранспортних засобів" розд. II Довідника N 136.


Приміткою до цього пункту встановлено, що в процесі роботи в установі водію може бути присвоєна кваліфікація II або І класу. Для присвоєння II класу в посвідченні водія має бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій "В", "С", "Е" чи "D", або "D" та "Е", а також безперервний стаж роботи водієм III класу в установі - не менше 3 років.


Для присвоєння І класу має бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій "В", "С", "D" та "Е", а також безперервний стаж роботи водієм II класу в цій установі - не менше 2 років. Для наочності наведемо викладене в таблиці.



Клас
водія 
Наявність у ведійському посвідченні відміток на право керування механічними транспортними засобами, що належать до категорій4 Вимоги до стажу, передбачені Довідником N 136 
III клас "В" та (або) "С" Вимоги до стажу не висуваються. Право на керування транспортними засобами, обладнаними спеціальними звуковими та світловими сигналами, мають громадяни, які останні три роки працювали водіями відповідної категорії транспортних засобів (п. 7 Положення про видачу водійських посвідчень) 
II клас "В", "С", "Е" чи "D", або "D" та "Е" Безперервний стаж роботи в установі не менше 3 років водієм III класу 
І клас "В", "С*, "D" тв "Е" Безперервний стаж роботи в цій установі не менше 2 років водієм II класу 
* Нагадаємо з набуттям чинності Законом Україи "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху" від 24.09.2008 p. N 586-VI відбулися зміни в порядку видачі водійських посвідчень та присвоєння водійських категорій.
Посвідчення водія видане до набуття чинності цим Законом, можна обміняти на нове. При цьому в новому посвідченні водія зазначаються категорії (п. 27 постанови КМУ "Про внесення змін до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" від 20.05.2009 р. N 511):
"А1", "А"-відповідає категорії "А";
"В1", "В - відповідає категорії "В";
"С1", "С "- відповідає категоріям "С";
"D1", "D - відповідає категорії "D";
"BE" - відповідає категоріям "В" і "Е";
"С1Е", " СE"- відповідає категорії "С" і "Е";
"D1Е", "DE"- відповідає категоріям "D" і "Е". 

Звідси випливає, що підчас прийняття на роботу водію автотранспортного засобу встановлюється кваліфікація III класу. Далі в процесі роботи в цій установі водію може бути присвоєно кваліфікації II та І класів.


Обов'язковими умовами присвоєння водіям II або І класу є:


1) наявність водійського посвідчення встановленого зразка з дозвільною відміткою на право керування відповідними категоріями транспортних засобів ("В", "С", "D", "Е" )


2)дотримання вимог до стажу роботи водієм. Для встановлення класу водію враховується його безперервний стаж роботи на посаді водія в конкретній установі, а не період часу наявності посвідчення водія або період керування транспортним засобом. Обчислення безперервного стажу роботи починається з дня укладення трудового договору з водієм. При цьому слід виходити з того, що робочий час водія - це час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Крім того, п.2.1 Положення 340 визначено періоди, що включаються до робочого часу водія, зокрема, період простоїв не з вини водія.


Порядок присвоєння (підвищення) класності водіям


Конкретний порядок присвоєння класів водіям автотранспортних засобів наразі не затверджено.


У цьому випадку слід дотримуватись норм ст. 96 КЗпП та п. 10 Загальних положень Довідника N 336, згідно з якими кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед працівникам, які успішно виконують установлені норми праці та сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Присвоєння та підвищення кваліфікаційних категорій працівникам здійснюють комісії з проведення кваліфікаційної атестації.


Також можна керуватися пп. 8.7.3 і 8.7.4 Методичних рекомендацій N 111, згідно з якими присвоєння водіям II і І класів здійснюється кваліфікаційними комісіями установи, до складу яких уключається також працівник служби безпеки (у бюджетній установі це може бути інженер з охорони праці). Рішення кваліфікаційної комісії затверджується наказом керівника установи. Крім того, можна керуватися положеннями Довідника N 58/3-102.


Установа повинна самостійно розробити Положення про присвоєння водіям кваліфікаційних класів. У цьому документі, зокрема, має бути вказано:


1) порядок формування кваліфікаційної комісії (далі- комісія). Для вирішення питань про присвоєння (підвищення) рівня кваліфікації (класності) в установі створюється комісія під головуванням керівника організації чи іншої особи, призначеної відповідним наказом. До складу такої комісії рекомендується включати:


- представника профспілкової організації;


- начальника відділу кадрів (інспектора з кадрів, якщо посаду начальника не передбачено штатним розписом);


- інженера з охорони праці.


Склад та повноваження комісії затверджуються наказом або розпорядженням керівника установи;


2) вимоги до кваліфікації водіїв. При винесенні рішення про присвоєння класу слід керуватися кваліфікаційними вимогами, яким повинен відповідати водій певного класу, встановленими Довідником 136. При цьому комісія повинна точно дотримуватись послідовності щодо присвоєння класу, установленої цим Довідником. Так, водію не раніше ніж через 3 роки роботи на посаді комісією може бути присвоєна кваліфікація II класу. Після закінчення 2 років після присвоєння кваліфікації II класу в разі безперервного стажу роботи водієм такому працівнику може бути присвоєно кваліфікацію І класу. Комісія не може прийняти рішення про присвоєння водіям кваліфікації II або І класу в строки менші ніж визначені Довідником N 136.


Крім вимог, передбачених кваліфікаційними характеристиками, для присвоєння кваліфікації II або І класу слід брати до уваги (п. 3 Довідника N 58/3-102):


- показники в роботі (систематичне виконання планів, розкладу та графіків руху, відсутність перевитрати палива порівняно з установленими нормами тощо);


-дотримання трудової дисципліни (водій не повинен мати за останні 3 роки роботи порушень правил дорожнього руху, що спричинили дорожньо-транспортні пригоди чи позбавлення водійських прав, а також протягом останнього року - порушень правил технічної експлуатації, правил техніки безпеки та робочих інструкцій).


Підкреслимо: класність можна не лише встановити (підвищити), а й знизити. Так, якщо водій автотранспортного засобу не виконує передбачений посадовою інструкцією перелік своїх обов'язків, а також систематично порушує правила дорожнього руху та технічної експлуатації автотранспортного засобу, роботодавець за поданням комісії та за погодженням з відповідним профспілковим комітетом може знизити йому кваліфікацію на один клас. Зниження класу кваліфікації затверджується наказом керівника установи із занесенням до трудової книжки (п. 7 Довідника N 58/3-102). Поновлення класу здійснюється в загальному порядку, але не раніше ніж через 3 місяці після його зниження (абз. 5 ст. 96 КЗпП). У разі позбавлення водія в установленому порядку права керування транспортними засобами на визначений законом строк класність поновлюється аналогічно після поновлення права водія на керування транспортними засобами;


3) процедуру присвоєння класів. Як правило, питання присвоєння класів розглядається комісією на підставі заяви водія. До заяви додаються:


- копія трудової книжки;


- копія водійського посвідчення;


- клопотання безпосереднього керівника водія про присвоєння відповідного класу, в якому вказуються загальні відомості про водія: дата прийняття на роботу, освіта, загальний стаж роботи водієм, дається оцінка діяльності працівника.


Порядок роботи комісії може бути таким:


- основною формою роботи комісії є засідання під керівництвом голови або його заступника;


- засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше 2/3 її членів;


- рішення комісії приймається простою більшістю голосів з числа її членів, присутніх на засіданні;


- у разі рівності голосів членів комісії вирішальним є голос її голови;


4) строк та періодичність засідання комісії;


5) порядок оформлення результатів. Рішення комісії оформляється протоколом, який підписується головою комісії та її членами й передається до кадрової служби (фахівцю з кадрів) установи для підготовки проекту розпорядження (наказу) роботодавця про присвоєння (підвищення) класу.


Інформацію про присвоєння (підвищення, зниження) класу роботодавець відображає у трудовій книжці водія.


Доволі часто під час прийняття на роботу водії вже мають стаж та досвід роботи. Деякі водії мають класність. У зв'язку з цим у роботодавців виникають запитання: якщо водію встановлено І клас за попереднім місцем роботи, то чи дійсний він під час прийняття на роботу до нового роботодавця?


Відповідаючи на це запитання, представники Мінсоцполітики вказують, що чинними нормативно-правовими актами України не передбачено правової норми щодо збереження водіям класності, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи (див. "Праця і зарплата", 2009, N 25, с 16).


Як уже зазначалося, конкретний порядок присвоєння та підтвердження класів водіям автотранспортних засобів наразі не затверджено, відповідно в разі прийняття на роботу до нового роботодавця підтвердження або непідтвердження вже наявного класу не буде порушенням чинного законодавства.


Що підтверджується іншою консультацією представника Мінсоцполітики (див. "Праця і зарплата", 2010, N 42, с 15).


Отже, вважаємо, що вирішення цього питання належить виключно до компетенції нового роботодавця. Так, роботодавець, ураховуючи дотримання вимог для присвоєння І класу (наявність у водійському посвідченні відміток на право керування відповідними категоріями транспортних засобів та необхідний стаж роботи) може прийняти рішення про збереження (підтвердження) водію класності, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи. Для цього водій повинен написати відповідну заяву про збереження (підтвердження) класу, присвоєного на попередньому місці роботи. У цьому випадку після закінчення строку випробування, під час якого перевіряються знання та навички водія, комісія оцінює водія на відповідність цій кваліфікації. За висновком комісії керівник установи приймає остаточне рішення про збереження (підтвердження) класу.


Водночас керівник може прийняти рішення не зберігати (не підтверджувати) водію класність, присвоєну на попередньому місці роботи.


Щоб остаточно розставити всі крапки над "і" у вирішенні цього питання, редакція нашої газети направила відповідний запит до Мінсоцполітики.


Далі розглянемо приклади на підставі запитань наших читачів.


Приклад 1. На посаду водія бюджетної установи приймається працівник, який має посвідчення, що дозволяє керування транспортними засобами категорій "В", "С" і "Е", видане йому в 1994 році. Раніше на посаді водія він не працював, що випливає із записів у трудовій книжці. Проте він пропрацював більше 10 років в органах державної автомобільної інспекції. Яку класність може бути встановлено такому працівнику?


Обов'язковою умовою при вирішенні питань присвоєння класності водіям є наявність необхідного стажу роботи за посадою водія автотранспортних засобів. Тому в цьому випадку водію може бути присвоєно лише кваліфікацію III класу, а II класу - не раніше ніж через 3 роки роботи на цій посаді. Після закінчення 2 років після присвоєння кваліфікації II класу при безперервному стажі роботи водієм такому працівнику може бути присвоєно кваліфікацію І класу.


Приклад 2. На посаду водія бюджетної установи приймається працівник, який має посвідчення, що дозволяє керування транспортними засобами категорій "В", "С" і "D". Перед прийняттям на роботу до цієї установи зазначений працівник безперервно працював водієм автотранспортного засобу на підприємстві роки і місяців, про що свідчить запис у трудовій книжці. Перерва в роботі на посаді водія від дня звільнення з попереднього місця роботи та до прийняття на нове становила менше місяця. Яку класність може бути встановлено такому працівнику?


Для присвоєння II класу обов'язковою умовою є наявність безперервного стажу роботи водієм III класу водній установі не менше 3 років, а не безперервного стажу керування транспортним засобом. Тому такому водію може бути присвоєно кваліфікацію II класу кваліфікаційною комісією бюджетної установи через 3 роки роботи на посаді. Після закінчення 2 років після присвоєння кваліфікації II класу при безперервному стажі роботи водієм такому працівнику може бути присвоєно кваліфікацію І класу.


Приклад 3. На посаду водія бюджетної установи приймається працівник, який має посвідчення, що дозволяє керування транспортними засобами категорій "В", "С", "D" і "Е". Перед прийняттям на роботу до цієї установи зазначений працівник років безперервно працював водієм автотранспортного засобу в іншій установі, де йому було присвоєно кваліфікацію І класу, про що свідчить запис в його трудовій книжці. Яку класність може бути встановлено такому працівнику?


Як уже зазначалося, фахівці Мінсоцполітики вважають, що чинними нормативно-правовими актами України не передбачено правової норми щодо збереження водіям класності, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи. У цьому випадку керівником установи та кваліфікаційною комісією може бути прийнято одне з таких рішень:


- зберегти клас, присвоєний на попередньому місці роботи. У цьому разі працівник прийматиметься на роботу як водій автотранспортного засобу І класу;


- не зберігати клас, присвоєний на попередньому місці роботи. У цьому разі працівник прийматиметься на роботу як водій III класу.


Приклад 4. На посаду водія бюджетної установи приймається працівник, який має посвідчення, що дозволяє керування транспортними засобами категорій "В", "С", "D" і "Е". Цю посаду він обійматиме на умовах сумісництва. За основним місцем роботи йому присвоєно кваліфікацію І класу, про що свідчить запис у трудовій книжці. Яку класність може бути встановлено такому працівнику?


Тут така сама ситуація, як і у попередньому випадку. Це означає, що рішення про встановлення класності водію повинен прийняти керівник установи на підставі висновку кваліфікаційної комісії.


Приклад 5. В установі працюють водії, які мають свідоцтва про присвоєння їм кваліфікації "водій автомобіля І класу", видані ще в 70-ті роки. У свідоцтві написано: "Видано в тому, що він закінчив навчання та склав іспити за програмою підвищення кваліфікації водіїв на перший клас...". У 1989 році (після отримання класності) при обміні прав на нові у водіїв відкрито не всі категорії (а саме: в одного - категорії "В","С" і "Е", в іншого тільки "В" і "С"). Ми здійснюємо доплату цим водіям за класність у розмірі 25 % тарифної ставки. Водії працюють в установі понад 20 років. Представники Держфінінспекції стверджують, що свідоцтва про присвоєння класності недійсні і ми не маємо права здійснювати доплату за класність? Чи це так?


Обов'язковою умовою при вирішенні питань присвоєння класності є наявність у водійському посвідченні необхідних дозвільних відміток, що дають право керування певними категоріями транспортних засобів ("В", "С", "D", "Е"). Якщо водії отримали в навчальних закладах свідоцтва про класність ще в 70-ті роки та не мають необхідних дозвільних відміток у водійському посвідченні після їх обміну, а адміністрація установи присвоїла їм клас кваліфікації, то в цих випадках щомісячна надбавка за класність не виплачується. Щоб у водія було право на отримання надбавки за класність, у його водійському посвідченні насамперед повинні стояти дозвільні відмітки на право керування певними категоріями транспортних засобів.


Надбавка за класність


Слід мати на увазі, що тарифний розряд водіям установлюється виходячи з наявності у працівника III класу. Для тих працівників, яким у встановленому порядку присвоєно І чи II класи, чинними нормативними документами з оплати праці передбачено встановлення щомісячної надбавки до заробітної плати.


Керівникам бюджетних установ надано право самостійно встановлювати працівникам надбавки, доплати та інші виплати стимулюючого характеру, у тому числі й надбавки за класність водіям у межах виділених бюджетних асигнувань.


Водіям автотранспортних засобів установлюється щомісячна надбавка за класність до тарифної ставки в розмірах:


- водіям II класу - 10 %


- водіям І класу - 25 %.


Надбавка нараховується за фактично відпрацьований водієм час.


Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. N 2344-III визначено, що автотранспортний засіб- це колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.


Це означає, що, наприклад, працівнику, який обіймає посаду тракториста, не може бути встановлено надбавку за класність, оскільки така надбавка встановлюється виключно водіям автотранспортних засобів. Утім, згідно з п.п. 10 п.п. 2.2.22 Умов N 308/519 місячні оклади трактористів визначаються виходячи з 3 - 5-го тарифних розрядів за ЄТС залежно від кваліфікаційного розряду. Інакше кажучи, кваліфікацію таких працівників уже враховано в їх тарифних ставках.


Зверніть увагу: згідно з п. 4.6 Умов N 308/519 надбавка за класність встановлюється у відсотках до посадового окладу, визначеного відповідно до пп. 2.1, 2.2 цих Умов, тобто без урахування підвищення на 20 % за санітарний транспорт. Щодо встановлення надбавки за класність згідно з наказом N 557, то в цьому випадку надбавка за класність встановлюється водію у відсотках до посадового окладу з урахуванням установлених йому підвищень.


Надбавка за класність встановлюється розпорядженням (наказом) роботодавця з моменту прийняття на роботу або моменту присвоєння відповідного класу.


Документами для встановлення водію надбавки за класність є:


а) під час прийняття на роботу- водійське посвідчення, що містить дозвільні відмітки на право керування транспортними засобами тих категорій, які передбачені у відповідних класах кваліфікаційними характеристиками, відомості про стаж роботи та наявність присвоєного раніше класу відповідно до трудової книжки;


б) при підвищенні класу- розпорядження (наказ) про присвоєння класу.


Установлення ненормованого робочого дня


Установлення ненормованого робочого дня має здійснюватися з дотриманням положень Рекомендацій N 7.


Згідно з п. 1 Рекомендацій N 7 ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За необхідності ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в цьому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).


Інакше кажучи, працівники, яким установлено ненормований робочий день, можуть залучатися до праці понад нормальну тривалість робочого часу. При цьому години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу за такого режиму роботи, не відображаються в табелі обліку використання робочого часу та додатково не оплачуються.


Список професій та посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором (п. 7 Рекомендацій 7). При складанні зазначеного списку слід мати на увазі таке:


1) ненормований робочий день може застосовуватися для працівників, яким установлено неповний робочий тиждень, а для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, - ні (п. 2 Рекомендацій N 7). Це означає, що працівникам, яким установлено неповний робочий час шляхом зменшення:


- тривалості робочого дня або зменшення тривалості робочого тижня з одночасним зменшенням тривалості робочого дня, ненормований робочий день не встановлюється;


- тривалості робочого тижня, ненормований робочий день може бути встановлено.


Тут також слід звернути увагу на момент, що стосується встановлення ненормованого робочого дня сумісникам. Як відомо, згідно з п. 2 постанови № 245 тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день та повного робочого дня у вихідний. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половину місячної норми робочого часу. Отже, сумісники працюють на умовах неповного робочого часу, а тому підстав для встановлення їм ненормованого робочого дня немає. На це звертало увагу також Мінпраці в листах від 05.06.2008 р. N 5305/0/14-08/06 та від 03.09.2009 р. N 246/13/116-09. Це твердження справедливе як для зовнішніх, так і для внутрішніх сумісників.


Таким чином, ненормований робочий день може бути встановлено тільки за основним місцем роботи (за умови, що за основним місцем працівник зайнятий повний робочий день).


Також звернемо увагу на таку ситуацію. Водію, який працює з 8:00 до 19:00 на 1,5 ставки в одній установі (ставка за основним місцем роботи і 0,5 ставки за сумісництвом), установити ненормований робочий день не можна. На це звертало увагу Мінпраці в листі від 26.08.2010 р. N 265/13/116-10. Так, установити ненормований робочий день на роботі:


- за сумісництвом не можна, оскільки сумісники працюють на умовах неповного робочого часу, що не дає права на встановлення ненормованого робочого дня;


- за основним місцем роботи немає підстав. У цьому випадку у працівника немає можливості виконувати роботу понад установлену тривалість робочого часу (після закінчення роботи за основною посадою він приступає до роботи за сумісництвом). У зв'язку з цим установити йому ненормований робочий день неможливо;


2) ненормований робочий день не може бути встановлено працівникам, щодо яких застосовується підсумований облік робочого часу. Підсумований облік робочого часу здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період, тобто в цьому випадку у працівників немає можливості працювати понад нормальну тривалість робочого часу. У разі підсумованого обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним та оплачується згідно зі ст. 106 КЗпП.


Водіям з ненормованим робочим днем надається у вигляді компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, здійснюється відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу (п. 2.10 Положення № 340).


Доплата за ненормований робочий день


Згідно з п.п. 3.4.4 Умов N 308/519 керівники установ за погодженням з профспілковими комітетами можуть установлювати ненормований робочий день для водіїв легкових та санітарних автомобілів, автомобілів швидкої медичної допомоги з доплатою 25 % тарифної ставки за відпрацьований час. Водіям автомобілів з ненормованим робочим днем доплата за роботу в нічний час здійснюється на загальних підставах.


Відповідно до п. п. 4 п. 4 наказу N 557 водіям автотранспортних засобів установлюється доплата за ненормований робочий день у розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований час.


Водіям легкових автомобілів, автобусів, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів, установлюється доплата за ненормований робочий день у розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований час (п. 2 наказу N 77).


Надання відпустки за ненормований робочий день


Нагадаємо, що додаткова відпустка за ненормований робочий день належить до щорічних відпусток та надається на підставі ст. 8 Закону про відпустки.


Максимальна тривалість відпустки за ненормований робочий день - 7 календарних днів. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним договором за кожним видом робіт, професій та посад або трудовим договором.


Пунктом 3 Рекомендацій N 7 передбачено надання відпустки за ненормований робочий день як компенсації за:


- виконаний обсяг робіт;


- ступінь напруженості, складність та самостійність у роботі;


- необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.


Інакше кажучи, при визначенні тривалості додаткової відпустки за ненормований робочий день необхідно враховувати всі три перелічені вище чинники, наведені в п. 3 Рекомендацій N 7. Це означає, що надавати відпустки тільки за наявності надурочних годин неправильно, необхідно також оцінити виконуваний працівником обсяг робіт, ступінь напруженості, складність та самостійність у роботі.


Отже, у колективному договорі слід визначити:


- перелік посад (робіт), робота на яких дає право на додаткову відпустку за ненормований робочий день;


- конкретну тривалість такої відпустки за кожною посадою (видом робіт).


Вище вже зазначалося: нормативними документами з оплати праці встановлено, що надбавка за класність та доплата за ненормований робочий день нараховуються за фактично відпрацьований час. Отже, слід розібратися, що вважається фактично відпрацьованим водієм часом. Це має значення при виплаті таких надбавок і доплат, коли водій не має можливості працювати з не залежних від нього причин (наприклад, через відсутність паливно-мастильних матеріалів, ремонту автомобіля).


Робочий час водіїв


При організації праці та відпочинку водіїв слід керуватися нормами КЗпП, а також Положення N 340.


Так, згідно з абз. 11 п. 1.5 Положення N 340 робочий час водія - час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.


Нормальна тривалість робочого часу водіїв не має перевищувати 40 год. на тиждень.


Для водіїв, яким установлено п'ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, що затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) із дотриманням установленої тривалості робочого тижня (ст. 52 КЗпП, п. 2.2 Положення 340).


Для водіїв, яким установлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин.


Згідно з п. 2.1 Положення N 340 до робочого часу водія включаються:


- змінний період керування;


- підготовчо-завершальний період (час для виконання робіт перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення);


- час простоїв не з вини водія;


- час простоїв (у пунктах завантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів);


- час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;


- час проведення робіт з усунення технічних несправностей транспортного засобу на маршруті (у рейсі)


- інший час, передбачений законодавством України.


Для контролю за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу ведеться Табель обліку використання робочого часу за типовою формою N П-5, затвердженою наказом N 489 (далі- Табель).


Для відображення використаного робочого часу за кожний день у Табелі відведено два рядки:


- нижній -для проставляння умовних позначень (кодів) видів витрат робочого часу. Для заповнення Табеля передбачено літерні та цифрові коди використання працівниками робочого часу. Так, години роботи, передбачені колдоговором, позначаються літерним кодом "Р" або цифровим "01";


- верхній - для запису кількості відпрацьованих годин згідно з графіком роботи. Якщо правилами внутрішнього трудового розпорядку водіям установлено п'ятиденний робочий тиждень тривалістю 40 год. із двома вихідними (субота та неділя) та тривалістю щоденної роботи з 9:00 до 18:00, то в Табелі ставиться цифра "8".


Підставою для табелювання працівника є дані про його прибуття на роботу та вибуття з неї. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності, які затверджуються наказом керівника (ст. 57 КЗпП). Як правило, початком роботи водія вважається момент явки до постійного місця роботи у час, який установлено правилами внутрішнього трудового розпорядку та (або) графіками робіт (змінності), а закінченням роботи -час звільнення від роботи після проведення завершальних робіт, що стосуються повернення автомобіля на місце його стоянки.


Підкреслимо: є помилкою вважати, що фактично відпрацьований водієм час підтверджується подорожніми листами, оскільки подорожні листи не є підставою для нарахування зарплати водіям.


Зі свого боку зауважимо, що до обов'язків водіїв входить не лише водіння автотранспортного засобу. Крім цього, водій щодня повинен перевіряти технічний стан автотранспортного засобу, забезпечувати справність устаткування відповідно до вимог стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, виконувати роботи із щоденного технічного обслуговування, а також усувати технічні несправності, які виникають під час роботи автотранспортного засобу.


Фактично відпрацьованим водієм часом вважаються години, проставлені в Табелі. Якщо водій у робочий час не виїжджав, але був на роботі, йому здійснюється оплата за ці години. На це звертало увагу Мінпраці в листі від 23.01.2009 р. N 57/13/84-09.


Отже, доплата за класність та надбавка за ненормований робочий день нараховуються за всі дні (години), які згідно з Табелем є відпрацьованими на посаді водія.


Оплата праці водіїв у разі тривалого ремонту автомобіля
або за відсутності паливно-мастильних матеріалів


Згідно з Довідником N 136 роботи із щоденного технічного обслуговування транспортного засобу, усунення технічних несправностей, що виникають під час роботи на лінії та не потребують розбирання головних механізмів, водії виконують відповідно до кваліфікаційних вимог.


Якщо ж автомобіль потребує тривалого чи більш складного ремонту, то зазначимо таке. Виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів може здійснюватися без залучення до виконання цих робіт водіїв. У разі постановки закріплених за водіями автомобілів на ремонт або технічне обслуговування водіям може бути надана робота за спеціальністю на інших автомобілях.


Якщо ж такої можливості немає, то в колективному договорі слід передбачити порядок організації роботи водіїв та оплати їх праці у випадках, коли водій не має можливості працювати з не залежних від нього причин (утому числі внаслідок відсутності паливно-мастильних матеріалів).


У числі періодів, які включаються до робочого часу водія, прямо не вказані періоди перебування транспортного засобу в ремонті або в разі відсутності можливості в установи придбати паливо. Разом із тим такий час характеризується як простій не з вини водія (ст. 34 КЗпП). Проте, щоб кваліфікувати такий час як простій, має бути оформлена відповідна документація.


Якщо автомобіль перебуває в ремонті або в установи немає можливості придбати паливо для нормальної експлуатації автомобіля, то в цьому випадку оплата праці водія залежатиме від того, як оформлені відносини з водієм на період простою. Можливі два варіанти: оформлення простою або переведення водія на іншу роботу. Слід зауважити, що на час простою працівникам на їх прохання може бути надано щорічну відпустку або відпустку без збереження заробітної плати. Проте відправляти працівників у таку відпустку примусово забороняється. У разі згоди працівника на оформлення йому відпустки без збереження заробітної плати слід мати на увазі, що тривалість такої відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.


Розглянемо кожний із наведених вище варіантів докладніше.


Оформлення простою


Для фіксації простою не з вини працівника має бути оформлено:


- відповідний акт (у ньому вказуються причини, що зумовили призупинення роботи);


- наказ керівника. Якщо простій має тривалий характер, то власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності чи відсутності працівника на роботі. Питання необхідності присутності чи відсутності працівника на роботі в разі простою може бути вирішене й у Правилах внутрішнього розпорядку установи, організації (див. лист Мінпраці від 23.10.2007 р. N 257/06/187-07).


Простій підлягає обов'язковій оплаті відповідно до вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП, тобто час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу). У Табелі час простою позначається літерою "П".


При цьому зауважимо: надбавка за класність та доплата за ненормований робочий день у цьому випадку не нараховуються.


Приклад 6. Водій потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася не з його вини. У результаті автомобіль було пошкоджено та відправлено на ремонт на станцію техобслуговування. Час ремонту - з по вересня. На цей час працівнику оформлено простій з оплатою з розрахунку 2/3 тарифної ставки (ст. 113 КЗпП). Посадовий оклад водія становить 1107,00 грн. Водію автомобіля присвоєно І клас. Крім того, йому встановлено надбавку за ненормований робочий день у розмірі 25 % посадового окладу.


1. Оскільки простій тривав 15 робочих днів вересня (усього в цьому місяці 20 робочих днів), визначимо розмір посадового окладу, який має бути нарахований водію за відпрацьовані у вересні дні: 1107,00 грн. : 20 роб. дн. х 5 роб. дн. = 276,75 грн.


2. Обчислимо розмір надбавки за ненормований робочий день за відпрацьовані дні: 276,75 грн. х 25% = 69,19 грн.


3. Розрахуємо розмір надбавки за класність за відпрацьовані дні: 276,75 грн. х 25 % = 69,19 грн.


4. Визначимо розмір посадового окладу за час простою згідно зі ст. 113 КЗпП: 1107,00 грн. : 20 роб. дн. х 15 роб. дн. х 2 : 3 = 553,50 грн.


Таким чином, загальна сума заробітної плати за вересень, що підлягає нарахуванню водію, становить 968,63 грн. (276,75 + 69,19 + 69,19 + 553,50).


Оплату простоїв не з вини працівника згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції N 5 включено до фонду додаткової заробітної плати. Отже, такі виплати обкладаються єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податком на доходи фізосіб.


Переведення на іншу роботу


У ст. 34 КЗпП установлено таке: у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності та кваліфікації на іншу роботу в тій самій установі на весь час простою або до іншої установи в тій самій місцевості на строк до одного місяця. При цьому обмеження щодо кількості переведень протягом календарного року чи їх загальної тривалості протягом року законодавством не встановлено.


Тимчасове переведення на іншу роботу внаслідок простою оформляється наказом (розпорядженням) керівника, в якому має бути вказана робота, на яку переводиться працівник (посада, професія, спеціальність, кваліфікація або конкретні трудові обов'язки), строк початку та закінчення переведення на іншу роботу, конкретна причина переведення.


Інакше кажучи, простій не з вини працівника є підставою для його тимчасового переведення на іншу роботу (наприклад, механіка, автослюсаря) та здійснюється за наявності вакантної посади. У цьому випадку простій не оформлюється та порядок оплати згідно зі ст. 113 КЗпП не застосовується. Для здійснення такого переведення необхідна згода працівника. Таку згоду в обов'язковому порядку необхідно зафіксувати документально. Переведення на іншу роботу без згоди працівника неправомірно, як і притягнення його до дисциплінарної відповідальності чи розірвання трудового договору у зв'язку з його відмовою від переведення.


У посадовій інструкції водія може бути записано, що в разі простою його можуть за розпорядженням керівника тимчасово перевести на іншу роботу для виконання обов'язків за іншою посадою.


При цьому ст. 34 КЗпП не встановлено порядок оплати праці в разі переведення працівника у зв'язку з простоєм на іншу роботу. У листі від 23.10.2007 р. N 257/06/187-07 Мінпраці вказало, що в такому разі потрібно здійснювати оплату за аналогією зі ст. 33 КЗпП, тобто не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою.


Наприклад, автомобіль не експлуатувався внаслідок відсутності можливості придбання палива. На цей час працівника було переведено на іншу роботу- на посаду двірника. У цьому випадку працівнику за цей місяць здійснюється оплата праці за виконану роботу за посадою двірника, але не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою (на посаді водія).


Середній заробіток розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. N 100, виходячи з виплат за останні 2 місяці, що передують місяцю переведення на іншу роботу.


Це означає, що необхідно порівняти суму денного заробітку за посадою двірника та середньоденного заробітку за посадою водія, і якщо денний заробіток:


- вище середнього заробітку, період тимчасового переведення оплачується виходячи з умов праці за посадою двірника;


- нижче середнього заробітку, період тимчасового переведення оплачується виходячи з середньої зарплати.


Відомості про тимчасове переведення на іншу роботу до трудової книжки не записуються.


Якщо водій виконує роботи з ремонту автотранспортного засобу самостійно у свій робочий час, наказ про тимчасове переміщення автомобіля на ремонт не видавався та водію не оформлявся простій, то в цьому випадку керівником установи у відповідному наказі встановлюється порядок оплати праці такої роботи. Оплата праці за час виконання таких робіт здійснюється відповідно до встановлених умов оплати праці водіїв. Доплата за класність та надбавка за ненормований робочий день нараховуються за всі години, які згідно з Табелем є відпрацьованими. У зв'язку з цим вважаємо, що доплата за класність та надбавка за ненормований робочий день повинні нараховуватися.


Якщо ж водій не має можливості працювати внаслідок позбавлення його прав (тобто в цьому випадку має місце простій з вини працівника), то на підставі п. 7 ст. 36 КЗпП у роботодавця є всі підстави на припинення трудового договору з цим працівником.


Інші доплати та надбавки
які можуть бути встановлені водію


Водії автотранспортних засобів, як і інші працівники, мають право на встановлення надбавки за високі досягнення у праці, за складність і напруженість у роботі в розмірі до 50 % тарифної ставки, а також на виплату премій.


Водіям установлюються інші види доплат і надбавок, передбачені умовами оплати праці. Так, наприклад, водіям виїзних бригад відділення швидкої медичної допомоги виплачується надбавка за тривалість безперервної роботи згідно з п. 4.1 Умов 308/519.


З урахуванням специфіки роботи водій не може працювати на двох машинах одночасно, тому якщо за водієм закріплено два автомобілі, то йому не може бути встановлено доплату за розширення зони обслуговування або за збільшення обсягу робіт (див. лист Мінпраці від 27.07.2009 р. N 426/13/84-09).


У Положенні про преміювання працівників може бути встановлено такий вид премії, як премія за економію паливно-енергетичних ресурсів. Установлення такої премії в бюджетних установах також можливе. Це не суперечить чинним нормативним актам, що регулюють питання оплати праці працівників бюджетної сфери, до того ж в умовах економії бюджетних коштів приведе до більшої відповідальності водіїв за використання палива. У Положенні про преміювання може бути визначено порядок заохочення водіїв за економію паливно-енергетичних ресурсів та порядок стягнення за їх перевитрату. Зауважимо, що така премія може виплачуватися в межах фонду преміювання та за рахунок економії фонду оплати праці.


Нормативні документи


КЗпП - Кодекс законів про працю України від 10.12.71 p. N 322-VIII.


Закон про відпустки - Закон України "Про відпустки" від 15.11.96 р. N 504/96-ВР.


Умови N 308/519 - Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджені спільним наказом МОЗ та Мінпраці від 05.10.2005 р. N 308/519.


Довідник N 136 - Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск N 69 "Автомобільний транспорт", затверджений наказом Мінтрансу від 14.02.2006 р. N 136.


Методичні рекомендації N 111 - Методичні рекомендації з питань безпеки автомобільних перевезень, затверджені наказом Держдепартаменту автотранспорту від 19.09.2003 р. N 111.


Положення N 340 - Положення про робочий час та час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу від 07.06.2010 р. N 340.


Положення про видачу водійських посвідчень - Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджене постановою КМУ від 08.05.93 р. N 340.


Довідник N 336 - Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності", затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики від 29.12.2004 р. N 336.


Довідник N 58/3-102 - Кваліфікаційний довідник професій робітників, яким установлюються місячні оклади, затверджений постановою Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 20.02.84 р. N 58/3-102.


Наказ N 557 - наказ Міносвіти "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти і наукових установ" від 26.09.2005 р. N 557.


Наказ N 77 - наказ Мінпраці "Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" від 02.10.96 р. N 77.


Рекомендації N 7 - Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 р. N 7.


Постанова N 245 - постанова КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій" від 03.04.93 р. N 245.


Наказ N 489 - наказ Держкомстату "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 05.12.2008 р. N 489.


Інструкція N 5 - Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. N 5.


Світлана МЕРЕНКОВА,
провідний державний фінансовий інспектор
Харківської об'єднаної державної фінансової інспекції;
Ольга ВІТКОВСЬКА,
економіст-аналітик Видавничого будинку "Фактор"


журнал "Бюджетная бухгалтерия"
№ 36 (24.09.2012), стр.20
Издательский Дом "Фактор"
Мешканець
Мешканець
 
Повідомлень: 463
З нами з: 12 лютого 2014, 07:00
Звідки: Бердянск
Дякував (а): 0 раз.
Подякували: 17 раз.
Регіон: Запорожская область

Re: Оплата водію у разі простою

00698650 » 06 квітня 2017, 11:05

Добрий день! підкажіть будь ласка як вийти з ситуації... Машина водія І класу була цілий  місяць на ремонті. Чи потрібно йому виплачувати надбавку за класність?
Мандрівник
Мандрівник
 
Повідомлень: 16
З нами з: 17 лютого 2016, 11:22
Дякував (а): 0 раз.
Подякували: 0 раз.
Регіон: Житомирская область

Re: Оплата водію у разі простою

СвітланаOh » 06 квітня 2017, 11:46

Гатченко Лена написав:
Радистка_Кэт написав:Спасибо!

А если ничего не делать, в смысле, не оформлять простой, а просто платить ему один оклад?

 Но как на это посмотрят проверяющие - ведь есть определенный порядок действий в случае таких ситуаций (оформить простой или отпуск без содержания с согласия работника на 15 кал.дней, перевод на другую работу, можно пойти в ежегодный отпуск, найти спонсоров).


[spoiler defaultattr=]Материал подготовлен специалистами редакции журнала "Бюджетная бухгалтерия"

КОНСУЛЬТУЮТЬ ФАХІВЦІ ДЕРЖАВНОЇ ФІНАНСОВОЇ ІНСПЕКЦІЇ


Оплата праці водіїв бюджетних установ


На відміну від інших категорій працівників бюджетної сфери, порядок оплати праці водіїв автотранспортних засобів має свої особливості. Розглянемо їх далі докладно.


Посадові оклади


Під час встановлення водіям тарифних ставок (посадових окладів) необхідно керуватися галузевими нормативними документами, що регулюють питання оплати праці тієї чи іншої категорії працівників бюджетної сфери.


Слід зауважити, що цими документами передбачено встановлення водіям тарифного розряду (посадового окладу) залежно від типу автомобіля, його технічних характеристик та габаритів. При визначенні посадового окладу водія, за яким закріплено декілька різних за типом автомобілів (наприклад, автобус та легковий автомобіль), слід виходити з того, ставку якого водія передбачено штатним розписом установи та який саме автомобіль було первісно закріплено за водієм.


Тарифний розряд (посадовий оклад) установлюється під час прийняття на роботу та в подальшому не змінюється, оскільки умовами оплати праці водіїв не встановлені діапазони тарифних розрядів залежно від кваліфікації водія.


З іншого боку диференціювання оплати праці водіїв залежно від їх кваліфікації, стажу та досвіду роботи здійснюється роботодавцем шляхом присвоєння відповідного кваліфікаційного класу та, як наслідок, установлення надбавки за класність.


Підвищення посадового окладу. Окремим категоріям водіїв умовами оплати праці передбачається підвищення тарифних ставок (посадових окладів), наприклад:


- водіям санітарного транспорту тарифні ставки підвищуються на % за керування санітарним транспортом (п.п. .4.4 Умов 308/519);


- у дитячих будинках посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників (крім педагогічних та керівних, діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним процесом) підвищуються на 20 % згідно з п. 32 Інструкції N 102.


Порядок присвоєння класів та встановлення надбавок за класність


Кваліфікація - це рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання роботи за певною спеціальністю або посадою, який визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями.


Для водіїв рівень кваліфікації визначається класом. Класи є критерієм оцінки рівня професійної майстерності водіїв. Вони залежать від складності керування механічними транспортними засобами, професійної підготовки та досвіду роботи водія.


Згідно з абз. 4 ст. 96 КЗпП віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів працівникам провадиться роботодавцем згідно з тарифно-кваліфікаційними довідниками за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).


Кваліфікаційні характеристики щодо посади водія автотранспортних засобів передбачені п. 4 "Водій автотранспортних засобів" розд. II Довідника N 136.


Приміткою до цього пункту встановлено, що в процесі роботи в установі водію може бути присвоєна кваліфікація II або І класу. Для присвоєння II класу в посвідченні водія має бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій "В", "С", "Е" чи "D", або "D" та "Е", а також безперервний стаж роботи водієм III класу в установі - не менше 3 років.


Для присвоєння І класу має бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій "В", "С", "D" та "Е", а також безперервний стаж роботи водієм II класу в цій установі - не менше 2 років. Для наочності наведемо викладене в таблиці.



Клас
водія 
Наявність у ведійському посвідченні відміток на право керування механічними транспортними засобами, що належать до категорій4 Вимоги до стажу, передбачені Довідником N 136 
III клас "В" та (або) "С" Вимоги до стажу не висуваються. Право на керування транспортними засобами, обладнаними спеціальними звуковими та світловими сигналами, мають громадяни, які останні три роки працювали водіями відповідної категорії транспортних засобів (п. 7 Положення про видачу водійських посвідчень) 
II клас "В", "С", "Е" чи "D", або "D" та "Е" Безперервний стаж роботи в установі не менше 3 років водієм III класу 
І клас "В", "С*, "D" тв "Е" Безперервний стаж роботи в цій установі не менше 2 років водієм II класу 
* Нагадаємо з набуттям чинності Законом Україи "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху" від 24.09.2008 p. N 586-VI відбулися зміни в порядку видачі водійських посвідчень та присвоєння водійських категорій.
Посвідчення водія видане до набуття чинності цим Законом, можна обміняти на нове. При цьому в новому посвідченні водія зазначаються категорії (п. 27 постанови КМУ "Про внесення змін до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" від 20.05.2009 р. N 511):
"А1", "А"-відповідає категорії "А";
"В1", "В - відповідає категорії "В";
"С1", "С "- відповідає категоріям "С";
"D1", "D - відповідає категорії "D";
"BE" - відповідає категоріям "В" і "Е";
"С1Е", " СE"- відповідає категорії "С" і "Е";
"D1Е", "DE"- відповідає категоріям "D" і "Е". 

Звідси випливає, що підчас прийняття на роботу водію автотранспортного засобу встановлюється кваліфікація III класу. Далі в процесі роботи в цій установі водію може бути присвоєно кваліфікації II та І класів.


Обов'язковими умовами присвоєння водіям II або І класу є:


1) наявність водійського посвідчення встановленого зразка з дозвільною відміткою на право керування відповідними категоріями транспортних засобів ("В", "С", "D", "Е" )


2)дотримання вимог до стажу роботи водієм. Для встановлення класу водію враховується його безперервний стаж роботи на посаді водія в конкретній установі, а не період часу наявності посвідчення водія або період керування транспортним засобом. Обчислення безперервного стажу роботи починається з дня укладення трудового договору з водієм. При цьому слід виходити з того, що робочий час водія - це час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Крім того, п.2.1 Положення 340 визначено періоди, що включаються до робочого часу водія, зокрема, період простоїв не з вини водія.


Порядок присвоєння (підвищення) класності водіям


Конкретний порядок присвоєння класів водіям автотранспортних засобів наразі не затверджено.


У цьому випадку слід дотримуватись норм ст. 96 КЗпП та п. 10 Загальних положень Довідника N 336, згідно з якими кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед працівникам, які успішно виконують установлені норми праці та сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Присвоєння та підвищення кваліфікаційних категорій працівникам здійснюють комісії з проведення кваліфікаційної атестації.


Також можна керуватися пп. 8.7.3 і 8.7.4 Методичних рекомендацій N 111, згідно з якими присвоєння водіям II і І класів здійснюється кваліфікаційними комісіями установи, до складу яких уключається також працівник служби безпеки (у бюджетній установі це може бути інженер з охорони праці). Рішення кваліфікаційної комісії затверджується наказом керівника установи. Крім того, можна керуватися положеннями Довідника N 58/3-102.


Установа повинна самостійно розробити Положення про присвоєння водіям кваліфікаційних класів. У цьому документі, зокрема, має бути вказано:


1) порядок формування кваліфікаційної комісії (далі- комісія). Для вирішення питань про присвоєння (підвищення) рівня кваліфікації (класності) в установі створюється комісія під головуванням керівника організації чи іншої особи, призначеної відповідним наказом. До складу такої комісії рекомендується включати:


- представника профспілкової організації;


- начальника відділу кадрів (інспектора з кадрів, якщо посаду начальника не передбачено штатним розписом);


- інженера з охорони праці.


Склад та повноваження комісії затверджуються наказом або розпорядженням керівника установи;


2) вимоги до кваліфікації водіїв. При винесенні рішення про присвоєння класу слід керуватися кваліфікаційними вимогами, яким повинен відповідати водій певного класу, встановленими Довідником 136. При цьому комісія повинна точно дотримуватись послідовності щодо присвоєння класу, установленої цим Довідником. Так, водію не раніше ніж через 3 роки роботи на посаді комісією може бути присвоєна кваліфікація II класу. Після закінчення 2 років після присвоєння кваліфікації II класу в разі безперервного стажу роботи водієм такому працівнику може бути присвоєно кваліфікацію І класу. Комісія не може прийняти рішення про присвоєння водіям кваліфікації II або І класу в строки менші ніж визначені Довідником N 136.


Крім вимог, передбачених кваліфікаційними характеристиками, для присвоєння кваліфікації II або І класу слід брати до уваги (п. 3 Довідника N 58/3-102):


- показники в роботі (систематичне виконання планів, розкладу та графіків руху, відсутність перевитрати палива порівняно з установленими нормами тощо);


-дотримання трудової дисципліни (водій не повинен мати за останні 3 роки роботи порушень правил дорожнього руху, що спричинили дорожньо-транспортні пригоди чи позбавлення водійських прав, а також протягом останнього року - порушень правил технічної експлуатації, правил техніки безпеки та робочих інструкцій).


Підкреслимо: класність можна не лише встановити (підвищити), а й знизити. Так, якщо водій автотранспортного засобу не виконує передбачений посадовою інструкцією перелік своїх обов'язків, а також систематично порушує правила дорожнього руху та технічної експлуатації автотранспортного засобу, роботодавець за поданням комісії та за погодженням з відповідним профспілковим комітетом може знизити йому кваліфікацію на один клас. Зниження класу кваліфікації затверджується наказом керівника установи із занесенням до трудової книжки (п. 7 Довідника N 58/3-102). Поновлення класу здійснюється в загальному порядку, але не раніше ніж через 3 місяці після його зниження (абз. 5 ст. 96 КЗпП). У разі позбавлення водія в установленому порядку права керування транспортними засобами на визначений законом строк класність поновлюється аналогічно після поновлення права водія на керування транспортними засобами;


3) процедуру присвоєння класів. Як правило, питання присвоєння класів розглядається комісією на підставі заяви водія. До заяви додаються:


- копія трудової книжки;


- копія водійського посвідчення;


- клопотання безпосереднього керівника водія про присвоєння відповідного класу, в якому вказуються загальні відомості про водія: дата прийняття на роботу, освіта, загальний стаж роботи водієм, дається оцінка діяльності працівника.


Порядок роботи комісії може бути таким:


- основною формою роботи комісії є засідання під керівництвом голови або його заступника;


- засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше 2/3 її членів;


- рішення комісії приймається простою більшістю голосів з числа її членів, присутніх на засіданні;


- у разі рівності голосів членів комісії вирішальним є голос її голови;


4) строк та періодичність засідання комісії;


5) порядок оформлення результатів. Рішення комісії оформляється протоколом, який підписується головою комісії та її членами й передається до кадрової служби (фахівцю з кадрів) установи для підготовки проекту розпорядження (наказу) роботодавця про присвоєння (підвищення) класу.


Інформацію про присвоєння (підвищення, зниження) класу роботодавець відображає у трудовій книжці водія.


Доволі часто під час прийняття на роботу водії вже мають стаж та досвід роботи. Деякі водії мають класність. У зв'язку з цим у роботодавців виникають запитання: якщо водію встановлено І клас за попереднім місцем роботи, то чи дійсний він під час прийняття на роботу до нового роботодавця?


Відповідаючи на це запитання, представники Мінсоцполітики вказують, що чинними нормативно-правовими актами України не передбачено правової норми щодо збереження водіям класності, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи (див. "Праця і зарплата", 2009, N 25, с 16).


Як уже зазначалося, конкретний порядок присвоєння та підтвердження класів водіям автотранспортних засобів наразі не затверджено, відповідно в разі прийняття на роботу до нового роботодавця підтвердження або непідтвердження вже наявного класу не буде порушенням чинного законодавства.


Що підтверджується іншою консультацією представника Мінсоцполітики (див. "Праця і зарплата", 2010, N 42, с 15).


Отже, вважаємо, що вирішення цього питання належить виключно до компетенції нового роботодавця. Так, роботодавець, ураховуючи дотримання вимог для присвоєння І класу (наявність у водійському посвідченні відміток на право керування відповідними категоріями транспортних засобів та необхідний стаж роботи) може прийняти рішення про збереження (підтвердження) водію класності, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи. Для цього водій повинен написати відповідну заяву про збереження (підтвердження) класу, присвоєного на попередньому місці роботи. У цьому випадку після закінчення строку випробування, під час якого перевіряються знання та навички водія, комісія оцінює водія на відповідність цій кваліфікації. За висновком комісії керівник установи приймає остаточне рішення про збереження (підтвердження) класу.


Водночас керівник може прийняти рішення не зберігати (не підтверджувати) водію класність, присвоєну на попередньому місці роботи.


Щоб остаточно розставити всі крапки над "і" у вирішенні цього питання, редакція нашої газети направила відповідний запит до Мінсоцполітики.


Далі розглянемо приклади на підставі запитань наших читачів.


Приклад 1. На посаду водія бюджетної установи приймається працівник, який має посвідчення, що дозволяє керування транспортними засобами категорій "В", "С" і "Е", видане йому в 1994 році. Раніше на посаді водія він не працював, що випливає із записів у трудовій книжці. Проте він пропрацював більше 10 років в органах державної автомобільної інспекції. Яку класність може бути встановлено такому працівнику?


Обов'язковою умовою при вирішенні питань присвоєння класності водіям є наявність необхідного стажу роботи за посадою водія автотранспортних засобів. Тому в цьому випадку водію може бути присвоєно лише кваліфікацію III класу, а II класу - не раніше ніж через 3 роки роботи на цій посаді. Після закінчення 2 років після присвоєння кваліфікації II класу при безперервному стажі роботи водієм такому працівнику може бути присвоєно кваліфікацію І класу.


Приклад 2. На посаду водія бюджетної установи приймається працівник, який має посвідчення, що дозволяє керування транспортними засобами категорій "В", "С" і "D". Перед прийняттям на роботу до цієї установи зазначений працівник безперервно працював водієм автотранспортного засобу на підприємстві роки і місяців, про що свідчить запис у трудовій книжці. Перерва в роботі на посаді водія від дня звільнення з попереднього місця роботи та до прийняття на нове становила менше місяця. Яку класність може бути встановлено такому працівнику?


Для присвоєння II класу обов'язковою умовою є наявність безперервного стажу роботи водієм III класу водній установі не менше 3 років, а не безперервного стажу керування транспортним засобом. Тому такому водію може бути присвоєно кваліфікацію II класу кваліфікаційною комісією бюджетної установи через 3 роки роботи на посаді. Після закінчення 2 років після присвоєння кваліфікації II класу при безперервному стажі роботи водієм такому працівнику може бути присвоєно кваліфікацію І класу.


Приклад 3. На посаду водія бюджетної установи приймається працівник, який має посвідчення, що дозволяє керування транспортними засобами категорій "В", "С", "D" і "Е". Перед прийняттям на роботу до цієї установи зазначений працівник років безперервно працював водієм автотранспортного засобу в іншій установі, де йому було присвоєно кваліфікацію І класу, про що свідчить запис в його трудовій книжці. Яку класність може бути встановлено такому працівнику?


Як уже зазначалося, фахівці Мінсоцполітики вважають, що чинними нормативно-правовими актами України не передбачено правової норми щодо збереження водіям класності, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи. У цьому випадку керівником установи та кваліфікаційною комісією може бути прийнято одне з таких рішень:


- зберегти клас, присвоєний на попередньому місці роботи. У цьому разі працівник прийматиметься на роботу як водій автотранспортного засобу І класу;


- не зберігати клас, присвоєний на попередньому місці роботи. У цьому разі працівник прийматиметься на роботу як водій III класу.


Приклад 4. На посаду водія бюджетної установи приймається працівник, який має посвідчення, що дозволяє керування транспортними засобами категорій "В", "С", "D" і "Е". Цю посаду він обійматиме на умовах сумісництва. За основним місцем роботи йому присвоєно кваліфікацію І класу, про що свідчить запис у трудовій книжці. Яку класність може бути встановлено такому працівнику?


Тут така сама ситуація, як і у попередньому випадку. Це означає, що рішення про встановлення класності водію повинен прийняти керівник установи на підставі висновку кваліфікаційної комісії.


Приклад 5. В установі працюють водії, які мають свідоцтва про присвоєння їм кваліфікації "водій автомобіля І класу", видані ще в 70-ті роки. У свідоцтві написано: "Видано в тому, що він закінчив навчання та склав іспити за програмою підвищення кваліфікації водіїв на перший клас...". У 1989 році (після отримання класності) при обміні прав на нові у водіїв відкрито не всі категорії (а саме: в одного - категорії "В","С" і "Е", в іншого тільки "В" і "С"). Ми здійснюємо доплату цим водіям за класність у розмірі 25 % тарифної ставки. Водії працюють в установі понад 20 років. Представники Держфінінспекції стверджують, що свідоцтва про присвоєння класності недійсні і ми не маємо права здійснювати доплату за класність? Чи це так?


Обов'язковою умовою при вирішенні питань присвоєння класності є наявність у водійському посвідченні необхідних дозвільних відміток, що дають право керування певними категоріями транспортних засобів ("В", "С", "D", "Е"). Якщо водії отримали в навчальних закладах свідоцтва про класність ще в 70-ті роки та не мають необхідних дозвільних відміток у водійському посвідченні після їх обміну, а адміністрація установи присвоїла їм клас кваліфікації, то в цих випадках щомісячна надбавка за класність не виплачується. Щоб у водія було право на отримання надбавки за класність, у його водійському посвідченні насамперед повинні стояти дозвільні відмітки на право керування певними категоріями транспортних засобів.


Надбавка за класність


Слід мати на увазі, що тарифний розряд водіям установлюється виходячи з наявності у працівника III класу. Для тих працівників, яким у встановленому порядку присвоєно І чи II класи, чинними нормативними документами з оплати праці передбачено встановлення щомісячної надбавки до заробітної плати.


Керівникам бюджетних установ надано право самостійно встановлювати працівникам надбавки, доплати та інші виплати стимулюючого характеру, у тому числі й надбавки за класність водіям у межах виділених бюджетних асигнувань.


Водіям автотранспортних засобів установлюється щомісячна надбавка за класність до тарифної ставки в розмірах:


- водіям II класу - 10 %


- водіям І класу - 25 %.


Надбавка нараховується за фактично відпрацьований водієм час.


Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. N 2344-III визначено, що автотранспортний засіб- це колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.


Це означає, що, наприклад, працівнику, який обіймає посаду тракториста, не може бути встановлено надбавку за класність, оскільки така надбавка встановлюється виключно водіям автотранспортних засобів. Утім, згідно з п.п. 10 п.п. 2.2.22 Умов N 308/519 місячні оклади трактористів визначаються виходячи з 3 - 5-го тарифних розрядів за ЄТС залежно від кваліфікаційного розряду. Інакше кажучи, кваліфікацію таких працівників уже враховано в їх тарифних ставках.


Зверніть увагу: згідно з п. 4.6 Умов N 308/519 надбавка за класність встановлюється у відсотках до посадового окладу, визначеного відповідно до пп. 2.1, 2.2 цих Умов, тобто без урахування підвищення на 20 % за санітарний транспорт. Щодо встановлення надбавки за класність згідно з наказом N 557, то в цьому випадку надбавка за класність встановлюється водію у відсотках до посадового окладу з урахуванням установлених йому підвищень.


Надбавка за класність встановлюється розпорядженням (наказом) роботодавця з моменту прийняття на роботу або моменту присвоєння відповідного класу.


Документами для встановлення водію надбавки за класність є:


а) під час прийняття на роботу- водійське посвідчення, що містить дозвільні відмітки на право керування транспортними засобами тих категорій, які передбачені у відповідних класах кваліфікаційними характеристиками, відомості про стаж роботи та наявність присвоєного раніше класу відповідно до трудової книжки;


б) при підвищенні класу- розпорядження (наказ) про присвоєння класу.


Установлення ненормованого робочого дня


Установлення ненормованого робочого дня має здійснюватися з дотриманням положень Рекомендацій N 7.


Згідно з п. 1 Рекомендацій N 7 ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За необхідності ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в цьому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).


Інакше кажучи, працівники, яким установлено ненормований робочий день, можуть залучатися до праці понад нормальну тривалість робочого часу. При цьому години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу за такого режиму роботи, не відображаються в табелі обліку використання робочого часу та додатково не оплачуються.


Список професій та посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором (п. 7 Рекомендацій 7). При складанні зазначеного списку слід мати на увазі таке:


1) ненормований робочий день може застосовуватися для працівників, яким установлено неповний робочий тиждень, а для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, - ні (п. 2 Рекомендацій N 7). Це означає, що працівникам, яким установлено неповний робочий час шляхом зменшення:


- тривалості робочого дня або зменшення тривалості робочого тижня з одночасним зменшенням тривалості робочого дня, ненормований робочий день не встановлюється;


- тривалості робочого тижня, ненормований робочий день може бути встановлено.


Тут також слід звернути увагу на момент, що стосується встановлення ненормованого робочого дня сумісникам. Як відомо, згідно з п. 2 постанови № 245 тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день та повного робочого дня у вихідний. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половину місячної норми робочого часу. Отже, сумісники працюють на умовах неповного робочого часу, а тому підстав для встановлення їм ненормованого робочого дня немає. На це звертало увагу також Мінпраці в листах від 05.06.2008 р. N 5305/0/14-08/06 та від 03.09.2009 р. N 246/13/116-09. Це твердження справедливе як для зовнішніх, так і для внутрішніх сумісників.


Таким чином, ненормований робочий день може бути встановлено тільки за основним місцем роботи (за умови, що за основним місцем працівник зайнятий повний робочий день).


Також звернемо увагу на таку ситуацію. Водію, який працює з 8:00 до 19:00 на 1,5 ставки в одній установі (ставка за основним місцем роботи і 0,5 ставки за сумісництвом), установити ненормований робочий день не можна. На це звертало увагу Мінпраці в листі від 26.08.2010 р. N 265/13/116-10. Так, установити ненормований робочий день на роботі:


- за сумісництвом не можна, оскільки сумісники працюють на умовах неповного робочого часу, що не дає права на встановлення ненормованого робочого дня;


- за основним місцем роботи немає підстав. У цьому випадку у працівника немає можливості виконувати роботу понад установлену тривалість робочого часу (після закінчення роботи за основною посадою він приступає до роботи за сумісництвом). У зв'язку з цим установити йому ненормований робочий день неможливо;


2) ненормований робочий день не може бути встановлено працівникам, щодо яких застосовується підсумований облік робочого часу. Підсумований облік робочого часу здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період, тобто в цьому випадку у працівників немає можливості працювати понад нормальну тривалість робочого часу. У разі підсумованого обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним та оплачується згідно зі ст. 106 КЗпП.


Водіям з ненормованим робочим днем надається у вигляді компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, здійснюється відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу (п. 2.10 Положення № 340).


Доплата за ненормований робочий день


Згідно з п.п. 3.4.4 Умов N 308/519 керівники установ за погодженням з профспілковими комітетами можуть установлювати ненормований робочий день для водіїв легкових та санітарних автомобілів, автомобілів швидкої медичної допомоги з доплатою 25 % тарифної ставки за відпрацьований час. Водіям автомобілів з ненормованим робочим днем доплата за роботу в нічний час здійснюється на загальних підставах.


Відповідно до п. п. 4 п. 4 наказу N 557 водіям автотранспортних засобів установлюється доплата за ненормований робочий день у розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований час.


Водіям легкових автомобілів, автобусів, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів, установлюється доплата за ненормований робочий день у розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований час (п. 2 наказу N 77).


Надання відпустки за ненормований робочий день


Нагадаємо, що додаткова відпустка за ненормований робочий день належить до щорічних відпусток та надається на підставі ст. 8 Закону про відпустки.


Максимальна тривалість відпустки за ненормований робочий день - 7 календарних днів. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним договором за кожним видом робіт, професій та посад або трудовим договором.


Пунктом 3 Рекомендацій N 7 передбачено надання відпустки за ненормований робочий день як компенсації за:


- виконаний обсяг робіт;


- ступінь напруженості, складність та самостійність у роботі;


- необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.


Інакше кажучи, при визначенні тривалості додаткової відпустки за ненормований робочий день необхідно враховувати всі три перелічені вище чинники, наведені в п. 3 Рекомендацій N 7. Це означає, що надавати відпустки тільки за наявності надурочних годин неправильно, необхідно також оцінити виконуваний працівником обсяг робіт, ступінь напруженості, складність та самостійність у роботі.


Отже, у колективному договорі слід визначити:


- перелік посад (робіт), робота на яких дає право на додаткову відпустку за ненормований робочий день;


- конкретну тривалість такої відпустки за кожною посадою (видом робіт).


Вище вже зазначалося: нормативними документами з оплати праці встановлено, що надбавка за класність та доплата за ненормований робочий день нараховуються за фактично відпрацьований час. Отже, слід розібратися, що вважається фактично відпрацьованим водієм часом. Це має значення при виплаті таких надбавок і доплат, коли водій не має можливості працювати з не залежних від нього причин (наприклад, через відсутність паливно-мастильних матеріалів, ремонту автомобіля).


Робочий час водіїв


При організації праці та відпочинку водіїв слід керуватися нормами КЗпП, а також Положення N 340.


Так, згідно з абз. 11 п. 1.5 Положення N 340 робочий час водія - час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.


Нормальна тривалість робочого часу водіїв не має перевищувати 40 год. на тиждень.


Для водіїв, яким установлено п'ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, що затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) із дотриманням установленої тривалості робочого тижня (ст. 52 КЗпП, п. 2.2 Положення 340).


Для водіїв, яким установлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин.


Згідно з п. 2.1 Положення N 340 до робочого часу водія включаються:


- змінний період керування;


- підготовчо-завершальний період (час для виконання робіт перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення);


- час простоїв не з вини водія;


- час простоїв (у пунктах завантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів);


- час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;


- час проведення робіт з усунення технічних несправностей транспортного засобу на маршруті (у рейсі)


- інший час, передбачений законодавством України.


Для контролю за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу ведеться Табель обліку використання робочого часу за типовою формою N П-5, затвердженою наказом N 489 (далі- Табель).


Для відображення використаного робочого часу за кожний день у Табелі відведено два рядки:


- нижній -для проставляння умовних позначень (кодів) видів витрат робочого часу. Для заповнення Табеля передбачено літерні та цифрові коди використання працівниками робочого часу. Так, години роботи, передбачені колдоговором, позначаються літерним кодом "Р" або цифровим "01";


- верхній - для запису кількості відпрацьованих годин згідно з графіком роботи. Якщо правилами внутрішнього трудового розпорядку водіям установлено п'ятиденний робочий тиждень тривалістю 40 год. із двома вихідними (субота та неділя) та тривалістю щоденної роботи з 9:00 до 18:00, то в Табелі ставиться цифра "8".


Підставою для табелювання працівника є дані про його прибуття на роботу та вибуття з неї. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності, які затверджуються наказом керівника (ст. 57 КЗпП). Як правило, початком роботи водія вважається момент явки до постійного місця роботи у час, який установлено правилами внутрішнього трудового розпорядку та (або) графіками робіт (змінності), а закінченням роботи -час звільнення від роботи після проведення завершальних робіт, що стосуються повернення автомобіля на місце його стоянки.


Підкреслимо: є помилкою вважати, що фактично відпрацьований водієм час підтверджується подорожніми листами, оскільки подорожні листи не є підставою для нарахування зарплати водіям.


Зі свого боку зауважимо, що до обов'язків водіїв входить не лише водіння автотранспортного засобу. Крім цього, водій щодня повинен перевіряти технічний стан автотранспортного засобу, забезпечувати справність устаткування відповідно до вимог стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, виконувати роботи із щоденного технічного обслуговування, а також усувати технічні несправності, які виникають під час роботи автотранспортного засобу.


Фактично відпрацьованим водієм часом вважаються години, проставлені в Табелі. Якщо водій у робочий час не виїжджав, але був на роботі, йому здійснюється оплата за ці години. На це звертало увагу Мінпраці в листі від 23.01.2009 р. N 57/13/84-09.


Отже, доплата за класність та надбавка за ненормований робочий день нараховуються за всі дні (години), які згідно з Табелем є відпрацьованими на посаді водія.


Оплата праці водіїв у разі тривалого ремонту автомобіля
або за відсутності паливно-мастильних матеріалів


Згідно з Довідником N 136 роботи із щоденного технічного обслуговування транспортного засобу, усунення технічних несправностей, що виникають під час роботи на лінії та не потребують розбирання головних механізмів, водії виконують відповідно до кваліфікаційних вимог.


Якщо ж автомобіль потребує тривалого чи більш складного ремонту, то зазначимо таке. Виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів може здійснюватися без залучення до виконання цих робіт водіїв. У разі постановки закріплених за водіями автомобілів на ремонт або технічне обслуговування водіям може бути надана робота за спеціальністю на інших автомобілях.


Якщо ж такої можливості немає, то в колективному договорі слід передбачити порядок організації роботи водіїв та оплати їх праці у випадках, коли водій не має можливості працювати з не залежних від нього причин (утому числі внаслідок відсутності паливно-мастильних матеріалів).


У числі періодів, які включаються до робочого часу водія, прямо не вказані періоди перебування транспортного засобу в ремонті або в разі відсутності можливості в установи придбати паливо. Разом із тим такий час характеризується як простій не з вини водія (ст. 34 КЗпП). Проте, щоб кваліфікувати такий час як простій, має бути оформлена відповідна документація.


Якщо автомобіль перебуває в ремонті або в установи немає можливості придбати паливо для нормальної експлуатації автомобіля, то в цьому випадку оплата праці водія залежатиме від того, як оформлені відносини з водієм на період простою. Можливі два варіанти: оформлення простою або переведення водія на іншу роботу. Слід зауважити, що на час простою працівникам на їх прохання може бути надано щорічну відпустку або відпустку без збереження заробітної плати. Проте відправляти працівників у таку відпустку примусово забороняється. У разі згоди працівника на оформлення йому відпустки без збереження заробітної плати слід мати на увазі, що тривалість такої відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.


Розглянемо кожний із наведених вище варіантів докладніше.


Оформлення простою


Для фіксації простою не з вини працівника має бути оформлено:


- відповідний акт (у ньому вказуються причини, що зумовили призупинення роботи);


- наказ керівника. Якщо простій має тривалий характер, то власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності чи відсутності працівника на роботі. Питання необхідності присутності чи відсутності працівника на роботі в разі простою може бути вирішене й у Правилах внутрішнього розпорядку установи, організації (див. лист Мінпраці від 23.10.2007 р. N 257/06/187-07).


Простій підлягає обов'язковій оплаті відповідно до вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП, тобто час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу). У Табелі час простою позначається літерою "П".


При цьому зауважимо: надбавка за класність та доплата за ненормований робочий день у цьому випадку не нараховуються.


Приклад 6. Водій потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася не з його вини. У результаті автомобіль було пошкоджено та відправлено на ремонт на станцію техобслуговування. Час ремонту - з по вересня. На цей час працівнику оформлено простій з оплатою з розрахунку 2/3 тарифної ставки (ст. 113 КЗпП). Посадовий оклад водія становить 1107,00 грн. Водію автомобіля присвоєно І клас. Крім того, йому встановлено надбавку за ненормований робочий день у розмірі 25 % посадового окладу.


1. Оскільки простій тривав 15 робочих днів вересня (усього в цьому місяці 20 робочих днів), визначимо розмір посадового окладу, який має бути нарахований водію за відпрацьовані у вересні дні: 1107,00 грн. : 20 роб. дн. х 5 роб. дн. = 276,75 грн.


2. Обчислимо розмір надбавки за ненормований робочий день за відпрацьовані дні: 276,75 грн. х 25% = 69,19 грн.


3. Розрахуємо розмір надбавки за класність за відпрацьовані дні: 276,75 грн. х 25 % = 69,19 грн.


4. Визначимо розмір посадового окладу за час простою згідно зі ст. 113 КЗпП: 1107,00 грн. : 20 роб. дн. х 15 роб. дн. х 2 : 3 = 553,50 грн.


Таким чином, загальна сума заробітної плати за вересень, що підлягає нарахуванню водію, становить 968,63 грн. (276,75 + 69,19 + 69,19 + 553,50).


Оплату простоїв не з вини працівника згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції N 5 включено до фонду додаткової заробітної плати. Отже, такі виплати обкладаються єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податком на доходи фізосіб.


Переведення на іншу роботу


У ст. 34 КЗпП установлено таке: у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності та кваліфікації на іншу роботу в тій самій установі на весь час простою або до іншої установи в тій самій місцевості на строк до одного місяця. При цьому обмеження щодо кількості переведень протягом календарного року чи їх загальної тривалості протягом року законодавством не встановлено.


Тимчасове переведення на іншу роботу внаслідок простою оформляється наказом (розпорядженням) керівника, в якому має бути вказана робота, на яку переводиться працівник (посада, професія, спеціальність, кваліфікація або конкретні трудові обов'язки), строк початку та закінчення переведення на іншу роботу, конкретна причина переведення.


Інакше кажучи, простій не з вини працівника є підставою для його тимчасового переведення на іншу роботу (наприклад, механіка, автослюсаря) та здійснюється за наявності вакантної посади. У цьому випадку простій не оформлюється та порядок оплати згідно зі ст. 113 КЗпП не застосовується. Для здійснення такого переведення необхідна згода працівника. Таку згоду в обов'язковому порядку необхідно зафіксувати документально. Переведення на іншу роботу без згоди працівника неправомірно, як і притягнення його до дисциплінарної відповідальності чи розірвання трудового договору у зв'язку з його відмовою від переведення.


У посадовій інструкції водія може бути записано, що в разі простою його можуть за розпорядженням керівника тимчасово перевести на іншу роботу для виконання обов'язків за іншою посадою.


При цьому ст. 34 КЗпП не встановлено порядок оплати праці в разі переведення працівника у зв'язку з простоєм на іншу роботу. У листі від 23.10.2007 р. N 257/06/187-07 Мінпраці вказало, що в такому разі потрібно здійснювати оплату за аналогією зі ст. 33 КЗпП, тобто не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою.


Наприклад, автомобіль не експлуатувався внаслідок відсутності можливості придбання палива. На цей час працівника було переведено на іншу роботу- на посаду двірника. У цьому випадку працівнику за цей місяць здійснюється оплата праці за виконану роботу за посадою двірника, але не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою (на посаді водія).


Середній заробіток розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. N 100, виходячи з виплат за останні 2 місяці, що передують місяцю переведення на іншу роботу.


Це означає, що необхідно порівняти суму денного заробітку за посадою двірника та середньоденного заробітку за посадою водія, і якщо денний заробіток:


- вище середнього заробітку, період тимчасового переведення оплачується виходячи з умов праці за посадою двірника;


- нижче середнього заробітку, період тимчасового переведення оплачується виходячи з середньої зарплати.


Відомості про тимчасове переведення на іншу роботу до трудової книжки не записуються.


Якщо водій виконує роботи з ремонту автотранспортного засобу самостійно у свій робочий час, наказ про тимчасове переміщення автомобіля на ремонт не видавався та водію не оформлявся простій, то в цьому випадку керівником установи у відповідному наказі встановлюється порядок оплати праці такої роботи. Оплата праці за час виконання таких робіт здійснюється відповідно до встановлених умов оплати праці водіїв. Доплата за класність та надбавка за ненормований робочий день нараховуються за всі години, які згідно з Табелем є відпрацьованими. У зв'язку з цим вважаємо, що доплата за класність та надбавка за ненормований робочий день повинні нараховуватися.


Якщо ж водій не має можливості працювати внаслідок позбавлення його прав (тобто в цьому випадку має місце простій з вини працівника), то на підставі п. 7 ст. 36 КЗпП у роботодавця є всі підстави на припинення трудового договору з цим працівником.


Інші доплати та надбавки
які можуть бути встановлені водію


Водії автотранспортних засобів, як і інші працівники, мають право на встановлення надбавки за високі досягнення у праці, за складність і напруженість у роботі в розмірі до 50 % тарифної ставки, а також на виплату премій.


Водіям установлюються інші види доплат і надбавок, передбачені умовами оплати праці. Так, наприклад, водіям виїзних бригад відділення швидкої медичної допомоги виплачується надбавка за тривалість безперервної роботи згідно з п. 4.1 Умов 308/519.


З урахуванням специфіки роботи водій не може працювати на двох машинах одночасно, тому якщо за водієм закріплено два автомобілі, то йому не може бути встановлено доплату за розширення зони обслуговування або за збільшення обсягу робіт (див. лист Мінпраці від 27.07.2009 р. N 426/13/84-09).


У Положенні про преміювання працівників може бути встановлено такий вид премії, як премія за економію паливно-енергетичних ресурсів. Установлення такої премії в бюджетних установах також можливе. Це не суперечить чинним нормативним актам, що регулюють питання оплати праці працівників бюджетної сфери, до того ж в умовах економії бюджетних коштів приведе до більшої відповідальності водіїв за використання палива. У Положенні про преміювання може бути визначено порядок заохочення водіїв за економію паливно-енергетичних ресурсів та порядок стягнення за їх перевитрату. Зауважимо, що така премія може виплачуватися в межах фонду преміювання та за рахунок економії фонду оплати праці.


Нормативні документи


КЗпП - Кодекс законів про працю України від 10.12.71 p. N 322-VIII.


Закон про відпустки - Закон України "Про відпустки" від 15.11.96 р. N 504/96-ВР.


Умови N 308/519 - Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджені спільним наказом МОЗ та Мінпраці від 05.10.2005 р. N 308/519.


Довідник N 136 - Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск N 69 "Автомобільний транспорт", затверджений наказом Мінтрансу від 14.02.2006 р. N 136.


Методичні рекомендації N 111 - Методичні рекомендації з питань безпеки автомобільних перевезень, затверджені наказом Держдепартаменту автотранспорту від 19.09.2003 р. N 111.


Положення N 340 - Положення про робочий час та час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу від 07.06.2010 р. N 340.


Положення про видачу водійських посвідчень - Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджене постановою КМУ від 08.05.93 р. N 340.


Довідник N 336 - Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності", затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики від 29.12.2004 р. N 336.


Довідник N 58/3-102 - Кваліфікаційний довідник професій робітників, яким установлюються місячні оклади, затверджений постановою Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 20.02.84 р. N 58/3-102.


Наказ N 557 - наказ Міносвіти "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти і наукових установ" від 26.09.2005 р. N 557.


Наказ N 77 - наказ Мінпраці "Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" від 02.10.96 р. N 77.


Рекомендації N 7 - Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 р. N 7.


Постанова N 245 - постанова КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій" від 03.04.93 р. N 245.


Наказ N 489 - наказ Держкомстату "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 05.12.2008 р. N 489.


Інструкція N 5 - Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. N 5.


Світлана МЕРЕНКОВА,
провідний державний фінансовий інспектор
Харківської об'єднаної державної фінансової інспекції;
Ольга ВІТКОВСЬКА,
економіст-аналітик Видавничого будинку "Фактор"


журнал "Бюджетная бухгалтерия"
№ 36 (24.09.2012), стр.20
Издательский Дом "Фактор"
[/spoiler]

2/3 оплачивать
Новачок
Новачок
 
Повідомлень: 1
З нами з: 15 січня 2016, 08:13
Дякував (а): 0 раз.
Подякували: 1 раз.
Регіон: Запорожская область

Re: Оплата водію у разі простою

Finansust » 19 липня 2017, 14:42

tercentr777 написав:Finansust, підскажіть як ви оплачеєте водієві за ненормований робочий день до МЗП чи вище МЗП? Дякую.

Ми оплачуємо до посадового окладу
Новачок
Новачок
 
Повідомлень: 3
З нами з: 22 червня 2015, 14:44
Дякував (а): 0 раз.
Подякували: 0 раз.
Регіон: Черкасская область

Re: Оплата водію у разі простою

tasena » 03 травня 2019, 11:53

Шановні колеги! Ситуація наступна: при територіальному центрі створено "Службу з перевезень інвалідів", тобто соціальне таксі. Відповідно, робота водія таксі залежить від викликів інвалідів. Питання : як нараховувати водієві з/пл(оклад, ненормованість, класність) в ті дні, або навіть тижні, коли викликів не було і водій не виїжджав , але був на робочому місці ? Буду щиро вдячна за підказку
Мандрівник
Мандрівник
 
Повідомлень: 25
З нами з: 15 грудня 2015, 22:17
Дякував (а): 0 раз.
Подякували: 0 раз.
Регіон: Луганская область




Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей